У сучасному бізнес-середовищі України податкові перевірки часто стають інструментом надмірного фіскального тиску. Однією з найпоширеніших претензій, яку контролюючі органи висувають добросовісним платникам, є звинувачення у «нереальності» або «безтоварності» господарських операцій, особливо з контрагентами — фізичними особами-підприємцями (ФОП). 

Це звинувачення, яке за своєю креативністю іноді змушує бізнес відчути себе персонажем сюрреалістичного роману, де потрібно доводити, що ти не вигадав свого ж постачальника.

Саме з такою ситуацією зіткнувся клієнт Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» 

 За результатами планової виїзної перевірки Головне управління ДПС у м. Києві дійшло висновку про нібито допущені компанією порушення, що стало підставою для винесення двох податкових повідомлень-рішень (ППР) :

1. Про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 2 301 203 грн.
2. Про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 287 586 грн.

Загальна сума донарахувань, включно зі штрафними санкціями, сягнула майже 2,7 мільйона гривень.

Захист інтересів клієнта взяла на себе команда Адвокатського об’єднання  «Бауман Кондратюк» у складі керуючого партнера Юрія Баумана та адвоката Марії Кошової. 

Завдяки вибудуваній комплексній стратегії, адвокатам вдалося здобути для клієнта «подвійну перемогу»: по-перше, вщент розбити необґрунтовані претензії податкової по суті спору в суді першої інстанції, і, по-друге, відстояти це переможне рішення у вищих інстанціях через майстерну процесуальну роботу, поставивши остаточну крапку у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Перемога по суті: Доведення реальності та ділової мети

Претензії ГУ ДПС ґрунтувалися на стандартних для податкових спорів припущеннях. Контролюючий орган поставив під сумнів реальність надання консультаційних та інформаційних послуг, отриманих Клієнтом від контрагента-ФОП на підставі договорів, укладених ще у 2018 та 2020 роках.

Податковий орган стверджував про порушення платником положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV).

  Аргументація ДПС зводилася до того, що надані первинні документи нібито не підтверджують фактичного надання послуг, а у ФОП були відсутні необхідні ресурси для виконання такого обсягу робіт.

Стратегія захисту, реалізована адвокатами Юрієм Бауманом та Марією Кошовою, полягала у зміщенні фокусу з формальних припущень ДПС (стан контрагента) на фактичні обставини господарської діяльності клієнта (отримання та використання послуг). Команда «Бауман Кондратюк» сформувала вичерпну доказову базу, яка підтверджувала не лише факт наявності первинних документів (договорів, актів приймання-передачі послуг), але й:

• Факт реального надання послуг: було доведено, що послуги (аналіз фінансово-господарської діяльності, консультування з питань податкового планування, розробка стратегії розвитку, юридичні консультації) фактично надавалися.
• Факт використання послуг у господарській діяльності: надані докази підтвердили, що отримані консультації безпосередньо використовувалися Клієнтом для прийняття управлінських рішень та ведення бізнесу.
• Наявність ділової мети: було обґрунтовано, що придбання цих послуг було економічно виправданим та спрямованим на отримання реального економічного ефекту, що повністю відповідає судовій практиці щодо концепції «ділової мети».

25 квітня 2025 року Київський окружний адміністративний суд  у справі № 320/54***/2* виніс рішення, яким повністю задовольнив позовні вимоги Клієнта.

Суд першої інстанції у своєму рішенні чітко зазначив, що висновки податкового органу є необґрунтованими. Суд встановив, що надані платником податків первинні документи, всупереч твердженням ДПС, підтверджують як факт надання послуг, так і їхній зв’язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд підтримав позицію захисту, відхиливши формальний підхід контролюючого органу та підтвердивши презумпцію добросовісності платника податків.

Процесуальна перемога: Як зупинити апеляцію та поставити крапку у Верховному Суді

Як показує практика, перемога у першій інстанції у спорі з ДПС — це часто лише половина шляху. Контролюючі органи майже завжди подають апеляційні скарги, затягуючи процес на місяці, а то й роки, та зберігаючи для бізнесу стан правової невизначеності. Цей кейс не став винятком, однак саме тут проявилася друга, не менш важлива, складова перемоги — бездоганний процесуальний захист.

Не погодившись із рішенням Суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Подальший розвиток подій продемонстрував, як процесуальна експертиза адвокатів «Бауман Кондратюк» дозволила ефективно зупинити спроби ДПС затягнути справу:

1. Перша спроба ДПС: Ухвалою від 25 червня 2025 року Шостий апеляційного адміністративний суд повернув апеляційну скаргу податковому органу (ймовірно, через несплату судового збору та/або пропуск строку).
2. Друга спроба ДПС: Податковий орган повторно подав апеляційну скаргу.

Висновки суду: Ухвалою від 19 серпня 2025 року суд залишив скаргу без руху, оскільки вона знову була подана з недоліками, та надав ДПС 10-денний строк для їх усунення.

18 вересня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд  виніс ухвалу, якою відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ключова причина таких процесуальних поразок ДПС у багатьох справах — це спроба обґрунтувати пропуск строків або несплату судового збору «відсутністю бюджетних асигнувань».

Однак, як неодноразово наголошував Верховний Суд, такий аргумент є неприйнятним. Судова доктрина, яку ефективно використала команда захисту для обґрунтування заперечень, базується на принципах:

• Рівності сторін: Суб’єкт владних повноважень має ті ж процесуальні обов’язки, що й приватна особа (платник податків), включно з обов’язком вчасно сплачувати судовий збір.
• Належного урядування: Держава не може отримувати вигоду (у вигляді поновлення строків) через власні внутрішні організаційні проблеми (як-от брак фінансування), перекладаючи негативні наслідки на добросовісного платника.⁵
• Правової визначеності: Платник податків, який виграв суд, має право на остаточність цього судового рішення (res judicata) і не повинен перебувати у нескінченному очікуванні, поки державний орган знайде кошти на оскарження.⁵

Остаточна крапка: Верховний Суд

Втративши можливість апеляційного оскарження по суті, ГУ ДПС у м. Києві вдалося до останнього кроку — подання касаційної скарги саме на ухвалу апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.

03 листопада 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (у складі колегії суддів Шишова О.О., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.) розглянув цю скаргу у справі № 320/542**/2* (провадження № К/990/42***/25).

Результатом розгляду стала Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження.

Це рішення Верховного Суду стало остаточною крапкою у спорі. Воно “зацементувало” ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляції. У свою чергу, це означає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 про повне скасування ППР  набрало законної сили і є остаточним та таким, що не підлягає подальшому оскарженню.

Висновки та значення для бізнесу

Перемога у цьому податковому спорі є показовим прикладом комплексного юридичного захисту, який забезпечує Адвокатське об’єднання  «Бауман Кондратюк».

По-перше, на етапі розгляду справи по суті адвокати Юрій Бауман та Марія Кошова продемонстрували глибоке розуміння податкового права та актуальної судової практики, довівши реальність та ділову мету операцій, які є поширеним об’єктом атак ДПС.

По-друге, що не менш важливо, команда Адвокатського об’єднання  «Бауман Кондратюк» забезпечила клієнту не просто перемогу «на папері», а й її реальну правову остаточність. Завдяки експертному веденню справи на процесуальному етапі, були зупинено  ДПС.

Цей кейс доводить, що виграш у першій інстанції — це лише половина справи. Справжній успіх полягає у здатності довести перемогу до логічного завершення — моменту, коли рішення суду на користь клієнта набирає законної сили. Саме такий стандарт роботи забезпечує Адвокатське об’єднання  «Бауман Кондратюк», захищаючи бізнес не лише від необґрунтованих претензій, але й від процесуальних зловживань з боку державних органів.

Представництво та захист інтересів клієнта здійснювали адвокат Юрій Бауман та адвокат Марія Кошова.

Сообщение Успіх Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» у спорі з ДПС у Верховному суді появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Звільнення без вироку: юридичні межі та судова практика у справах публічних службовців

Автор: Юрій Бауман, Адвокат, Голова Комітету НААУ з питань адміністративного права та процесу

1. Червона риска
2. Дві площини
3. Принцип під загрозою
4. Лекції зі Страсбурга
5. Підводні камені
6. Післямова
7. Питання-відповіді

Публічного службовця підозрюють у правопорушенні — суспільство вимагає реакції. Але чи можна звільнити його до вироку суду? Де межа між очищенням влади і правом на захист? Останнє питання стосується довіри до держави, а не лише юридичної процедури.

Червона риска

Публічний службовець, наділений владними повноваженнями, несе не лише політичну чи моральну відповідальність, а й юридичну — зокрема, дисциплінарну. Відповідні положення містяться у Законі «Про державну службу», інших спеціальних актах, наприклад, у Законі «Про Національну поліцію».

Дисциплінарним проступком є не будь-яка помилка, а винна протиправна дія або бездіяльність. Це може бути порушення присяги, службової дисципліни, норм професійної етики, неналежне виконання або ігнорування посадових обов’язків, а також дії чи поведінка, які дискредитують орган державної влади або завдають шкоди репутації служби. Важливо, що це самостійна юридична категорія. І наявність дисциплінарного проступку не залежить від того, чи є в діях ознаки кримінального правопорушення.

Законодавство передбачає кілька видів дисциплінарних стягнень: зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, а також крайній захід — звільнення. Вибір залежить від характеру і тяжкості проступку, наявності повторності, а також попередньої поведінки службовця.

Обов’язковим етапом дисциплінарного провадження є службове розслідування. Його мета — не лише формально підтвердити факт порушення, а й з’ясувати всі обставини справи. Результати службового розслідування мають бути зафіксовані у висновку, який стане основою для подальших рішень. Формальний, поверховий або неповний характер розслідування буде підставою для скасування накладеного стягнення в судовому порядку.

Дві площини

Паралельно із дисциплінарним стосовно службовця може розвиватися і кримінальне провадження. Обидва процеси мають різну правову природу, підстави й наслідки, і закон прямо розмежовує їх. Наприклад, ст. 77 Закону «Про Національну поліцію» передбачає окремі підстави для звільнення: як дисциплінарне стягнення, так і у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду. Сам факт наявності кримінального провадження не є автоматичною підставою для звільнення — таке рішення можливе лише за наявності встановленого дисциплінарного проступку.

Верховний Суд послідовно підтримує таке розмежування (напр., постанови від 28.02.2020 у справах № 825/1398/17 та № 818/1274/17; від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19; від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20; від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18; від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18; від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а; від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а; від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21). Службова комісія має самостійно дослідити факти та вирішити питання наявності складу проступку.

Принцип під загрозою

Презумпція невинуватості, гарантована ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється і на дисциплінарні органи. ЄСПЛ наголошує: формулювання в дисциплінарних актах не повинні звучати так, ніби людину вже визнано винною (Allen v. the United Kingdom; Allende de Ribemont v. France). Навіть натяк у рішенні або публічних заявах може становити порушення.

Тому якщо у висновку службового розслідування стверджується, що особа «отримала неправомірну вигоду» до вироку суду, це прямий шлях до визнання звільнення незаконним через порушення презумпції невинуватості.

Лекції зі Страсбурга

Практика ЄСПЛ встановлює стандарти справедливого розгляду у дисциплінарних справах публічних службовців (ст. 6 Конвенції). «Цивільний» аспект статті застосовується, коли спір впливає на право працювати (Vilho Eskelinen and Others v. Finland). Суд розмежовує кримінально-правову оцінку та оцінку поведінки з погляду етики публічної служби (X. v. Austria; C. v. the United Kingdom; Ringvold v. Norway).

Вимога правової визначеності така ж важлива: підстави для дисциплінарної відповідальності мають бути передбачуваними (Oleksandr Volkov v. Ukraine). Навіть якщо провадження не є кримінальним, воно повинно відповідати базовим стандартам справедливості: обґрунтоване повідомлення, право на захист, докази, мотивоване рішення (Denisov v. Ukraine).

Підводні камені

Типові помилки, що призводять до скасування звільнення: поспішність, формальне розслідування, змішування понять, покладання на публічний резонанс, нечіткі підстави. Критичні питання:

• Коли починати службове розслідування: внесення до ЄРДР vs повідомлення про підозру?
• Чи не підміняють дисциплінарний проступок корупційним правопорушенням, для якого потрібне судове рішення (п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону «Про Національну поліцію»; постанова ВС від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17)?
• Чи належно зафіксовано порушення конкретних положень посадової інструкції?
• Чи дотримано процесуальних гарантій: право бути вислуханим, подати докази, отримати мотивоване рішення?

Конституційний Суд України (справа № 1-15/99, рішення № 9-рп/99) зазначав, що стадія притягнення до кримінальної відповідальності починається з пред’явлення обвинувачення (вручення обвинувального акту). На практиці ж затримання або повідомлення про підозру нерідко безпідставно стають тригером дисциплінарних процедур.

Післямова

Висновок. Звільнення публічного службовця до вироку суду допустиме лише за чітко доведеного дисциплінарного проступку і повного дотримання процедури. Дисциплінарне провадження автономне, не підміняє кримінальне та має поважати презумпцію невинуватості. Формулювання, докази та процесуальні гарантії — ключ до законності рішення.

Якщо ви зіштовхнулися з подібною ситуацією — наша команда допоможе оцінити законність рішень і відновити ваше право на службу.

Опубліковано: 11 червня 2025

Наведений текст розміщено первісно на сайті Yur-Gazeta за вказаною URL-адресою – https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/zvilnennya-bez-viroku-yuridichni-mezhi-ta-sudova-praktika-u-spravah-publichnih-sluzhbovciv.html

Питання-відповіді (адміністративне та кримінальне право)

Коли правомірне звільнення до вироку? Коли службове розслідування встановило склад дисциплінарного проступку, а покарання співмірне.

Чи може резонанс у ЗМІ бути підставою? Ні. Потрібні факти і належні докази у межах дисциплінарного провадження.

Як уникнути порушення презумпції невинуватості? Уникайте кримінальних формулювань у дисциплінарних актах; описуйте поведінку через стандарти служби.

Яку роль відіграє адвокат? Перевіряє процедуру, докази і формулювання, готує правову позицію з посиланням на практику ВС та ЄСПЛ.

Потрібна оцінка вашої ситуації? Залиште запит через форму зворотного зв’язку на сайті — ми відповімо та запропонуємо стратегію захисту.

Відкрити форму звернення →

Цей матеріал має загальноінформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для порад у конкретній справі звертайтеся індивідуально.

Сообщение Звільнення без вироку: юридичні межі та судова практика у справах публічних службовців появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.