АО «Бауман Кондратюк» | Кейс із практики

 

Кейс із практики Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» про те, як облікова неточність у податковій звітності стала підставою для обвинувачення за статтями, що передбачали до 8 років позбавлення волі, і чому в таких справах вирішальними є факти, документи та точна правова кваліфікація.

Коли податкова неточність виходить за межі податкового спору

У податкових спорах бізнес зазвичай очікує зрозумілої процедури: акт перевірки, заперечення, адміністративне або судове оскарження. Але інколи облікова неточність потрапляє вже у кримінально-правову площину. У такій ситуації ціна неправильної кваліфікації вимірюється не лише сумою можливих донарахувань. Вона впливає на репутацію, управління компанією та особисту свободу керівника.

Один із таких кейсів у практиці Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» стосувався декларації з ПДВ за лютий 2022 року. На перший погляд — питання хронології відображення податкових накладних у додатках до декларації. У підсумку кримінальне провадження, у якому керівнику підприємства інкримінували службове підроблення та заволодіння бюджетними коштами в умовах воєнного стану.

Що сталося

Під час формування додатка 3 до декларації з ПДВ бухгалтер підприємства вказав дату реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних — грудень 2021 року, а не дату їх фактичного включення до декларації — січень 2022 року. Унаслідок цього виникла розбіжність між показниками додатків 2 і 3 декларації. Ця сума розбіжності була врахована у складі бюджетного відшкодування ПДВ, перерахованого підприємству.

Контекст мав принципове значення. Камеральна перевірка ДПС, проведена у вересні 2022 року, не встановила порушень. Згодом документальна планова виїзна перевірка ДПС у травні 2024 року зафіксувала важливий висновок: Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, не визначає спеціальної хронології відображення від’ємного значення ПДВ у додатках 2 і 3. Відповідно, платник має право самостійно визначати послідовність такого відображення.

Аналогічний підхід уже висловлював Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі № 640/23180/19. Для захисту це було не другорядною деталлю, а ключем до правильного розуміння події: йшлося не про приховану схему, а про облікову та методологічну ситуацію в умовах нечітко врегульованої хронології.

У чому полягав кримінальний ризик

У травні 2025 року первинна правова кваліфікація була надзвичайно суворою:

• ч. 1 ст. 366 КК України — службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;
• ч. 4 ст. 191 КК України — заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану.

Саме друга кваліфікація створювала для керівника підприємства найвищий рівень ризику: санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі, додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також конфіскацію майна.

Тому спір перестав бути лише дискусією про податкову звітність. Він став питанням меж кримінальної відповідальності: чи може технічна або методологічна неточність у декларації автоматично перетворюватися на умисне заволодіння бюджетними коштами.

Як будувалася позиція захисту

Стратегія захисту була зосереджена не на емоційній оцінці обвинувачення, а на трьох базових юридичних питаннях: чи був умисел, якою була реальна природа розбіжності та чи існувала шкода державним інтересам у формі, необхідній для інкримінування ст. 191 КК України.

Перше — відсутність умислу. Для складу службового підроблення потрібне усвідомлення неправдивості відомостей і бажання внести саме такі відомості до офіційного документа. Для ст. 191 КК України необхідний прямий умисел на заволодіння чужим майном, усвідомлення протиправності дій і бажання настання відповідних наслідків. Захист послідовно доводив, що ці елементи не підтверджуються матеріалами справи.

Друге — методологічна природа розбіжності. Захист спирався, зокрема, на висновок експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса» від 07.02.2024 № 3866. Він підтверджував, що виявлені невідповідності у звітності мають технічний та методологічний характер і пов’язані з відсутністю чітко визначеної хронології відображення від’ємного значення в додатках 2 і 3 декларації.

Третє — відсутність належної фактичної основи для висновку про заволодіння коштами. У таких провадженнях недостатньо арифметично вказати суму розбіжності. Потрібно довести шкоду, причинний зв’язок, спосіб заволодіння, корисливий мотив і прямий умисел. Саме ці елементи відрізняють податкову або бухгалтерську помилку від кримінального правопорушення проти власності.

Поворотний момент

Після дослідження письмових доказів, висновків експертиз і допиту обвинуваченого прокурор у квітні 2026 року склав обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням. У ньому сторона обвинувачення фактично визнала відсутність тих ознак, на яких трималася первинна кваліфікація:

«Відсутні докази про те, що обвинувачений усвідомлював, що відомості, внесені до податкової декларації з ПДВ, є неправдивими, або діяв з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами та бажав настання таких наслідків. Натомість установлено, що… неналежно виконував службові обов’язки через несумлінне ставлення до них».

Стороною обвинувачення кваліфікацію було змінено з ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України — службову недбалість. Для захисту це було принципово не як формальна зміна статті, а як підтвердження ключового: без доведеного умислу, корисливого мотиву та належно встановленої шкоди обвинувачення у заволодінні бюджетними коштами не може бути стійким.

Як завершилося провадження

З моменту події, яку сторона обвинувачення пов’язувала з червнем 2022 року, минуло понад три роки. Клієнтом було прийнято рішення з метою економії часу ініціювати питання про закриття кримінального провадження.

11 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва задовольнив клопотання захисту: кримінальне провадження закрито. Витрати на експертизи віднесено на рахунок держави. Цивільний позов прокурора про стягнення збитків був повернутий ще у липні 2025 року.

Документальне підтвердження

 

Ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року.

Кримінальне провадження закрито, процесуальні витрати на проведення експертиз віднесено на рахунок держави.

Що цей кейс показує бізнесу

Цей кейс не варто сприймати як універсальний рецепт. У кожній справі вирішальними є конкретні документи, факти, хронологія та процесуальна поведінка сторін. Водночас він добре показує кілька практичних речей, важливих для бізнесу.

Правова кваліфікація — це не формальність. Між обвинуваченням за ч. 4 ст. 191 КК України і кваліфікацією за ч. 1 ст. 367 КК України — різні правові режими, різні ризики і різні процесуальні наслідки. Тому робота з кваліфікацією має починатися з першого дня, а не тоді, коли справа вже наближається до вироку.

Податкова неточність сама собою не дорівнює умисному злочину. Якщо йдеться про методологію обліку, нечіткість нормативного регулювання або технічну помилку, захист має показати це мовою доказів: актами перевірок, експертизами, податковими даними, показаннями та логікою бухгалтерського обліку.

Акт податкової перевірки може мати вирішальне значення у кримінальному провадженні. Якщо компетентний контролюючий орган не встановлює незаконного завищення або шкоди бюджету, це не автоматично закриває кримінальне питання, але істотно впливає на оцінку об’єктивної сторони та шкоди.

Час у кримінальному процесі може працювати як проти сторони захисту, так і на її користь. Інститут строків давності за ст. 49 КК України є процесуально важливим, але його ефективне застосування потребує попередньої роботи з правильною кваліфікацією.

Позиція Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк»

Для нас цей кейс — не привід для гучних заяв. Це приклад того, що у кримінально-податкових справах результат часто формується не одним процесуальним документом, а послідовною роботою з фактом, правом і доказами.

Сильний захист починається з уважного вивчення декларації, акта перевірки, експертного висновку та обвинувального акта. Саме в цих документах зазвичай видно, де закінчується податкова методологія і де, власне, починається кримінальне право.

Якщо обвинувачення проти бізнесу або його керівника виглядає непропорційним фактичним обставинам, першою точкою аналізу має бути правова кваліфікація: чи доведені умисел, шкода, причинний зв’язок і спосіб заволодіння. Саме в цих деталях часто вирішується майбутнє справи.

Матеріал підготовлено на основі одного з кейсів практики Адвокатського об’єднання “Бауман Кондратюк”. Опис обставин подано узагальнено та без розкриття інформації, що може становити адвокатську таємницю.

 

Адвокатське об’єднання «Бауман Кондратюк»

Результат, підтверджений рішенням суду

 

Часті запитання

Чи може технічна помилка в декларації з ПДВ призвести до кримінального провадження?

Так. Як показує цей кейс, облікова чи методологічна неточність у звітності може стати підставою для кримінального обвинувачення. Проте сама собою помилка не дорівнює умисному злочину — для цього потрібно довести умисел, шкоду та корисливий мотив.

Чому правова кваліфікація має вирішальне значення у податково-кримінальних справах?

Від кваліфікації залежать ризики та наслідки: різниця між статтями 191 і 367 КК України — це різні правові режими та різні строки покарання. Робота з кваліфікацією має починатися з першого дня справи.

Чи впливає акт податкової перевірки на кримінальне провадження?

Так. Якщо контролюючий орган не встановив незаконного завищення або шкоди бюджету, це істотно впливає на оцінку об’єктивної сторони та шкоди у кримінальній справі, хоча й не закриває питання автоматично.

Що робити бізнесу, якщо обвинувачення виглядає непропорційним обставинам?

Першою точкою аналізу має бути правова кваліфікація: чи доведені умисел, шкода, причинний зв’язок і спосіб заволодіння. Саме в цих деталях часто вирішується результат справи.

 

Сообщение Технічна помилка в декларації з ПДВ і кримінальне провадження: чому правова кваліфікація має значення появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

У сучасному бізнес-середовищі України податкові перевірки часто стають інструментом надмірного фіскального тиску. Однією з найпоширеніших претензій, яку контролюючі органи висувають добросовісним платникам, є звинувачення у «нереальності» або «безтоварності» господарських операцій, особливо з контрагентами — фізичними особами-підприємцями (ФОП). 

Це звинувачення, яке за своєю креативністю іноді змушує бізнес відчути себе персонажем сюрреалістичного роману, де потрібно доводити, що ти не вигадав свого ж постачальника.

Саме з такою ситуацією зіткнувся клієнт Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» 

 За результатами планової виїзної перевірки Головне управління ДПС у м. Києві дійшло висновку про нібито допущені компанією порушення, що стало підставою для винесення двох податкових повідомлень-рішень (ППР) :

1. Про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 2 301 203 грн.
2. Про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 287 586 грн.

Загальна сума донарахувань, включно зі штрафними санкціями, сягнула майже 2,7 мільйона гривень.

Захист інтересів клієнта взяла на себе команда Адвокатського об’єднання  «Бауман Кондратюк» у складі керуючого партнера Юрія Баумана та адвоката Марії Кошової. 

Завдяки вибудуваній комплексній стратегії, адвокатам вдалося здобути для клієнта «подвійну перемогу»: по-перше, вщент розбити необґрунтовані претензії податкової по суті спору в суді першої інстанції, і, по-друге, відстояти це переможне рішення у вищих інстанціях через майстерну процесуальну роботу, поставивши остаточну крапку у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Перемога по суті: Доведення реальності та ділової мети

Претензії ГУ ДПС ґрунтувалися на стандартних для податкових спорів припущеннях. Контролюючий орган поставив під сумнів реальність надання консультаційних та інформаційних послуг, отриманих Клієнтом від контрагента-ФОП на підставі договорів, укладених ще у 2018 та 2020 роках.

Податковий орган стверджував про порушення платником положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV).

  Аргументація ДПС зводилася до того, що надані первинні документи нібито не підтверджують фактичного надання послуг, а у ФОП були відсутні необхідні ресурси для виконання такого обсягу робіт.

Стратегія захисту, реалізована адвокатами Юрієм Бауманом та Марією Кошовою, полягала у зміщенні фокусу з формальних припущень ДПС (стан контрагента) на фактичні обставини господарської діяльності клієнта (отримання та використання послуг). Команда «Бауман Кондратюк» сформувала вичерпну доказову базу, яка підтверджувала не лише факт наявності первинних документів (договорів, актів приймання-передачі послуг), але й:

• Факт реального надання послуг: було доведено, що послуги (аналіз фінансово-господарської діяльності, консультування з питань податкового планування, розробка стратегії розвитку, юридичні консультації) фактично надавалися.
• Факт використання послуг у господарській діяльності: надані докази підтвердили, що отримані консультації безпосередньо використовувалися Клієнтом для прийняття управлінських рішень та ведення бізнесу.
• Наявність ділової мети: було обґрунтовано, що придбання цих послуг було економічно виправданим та спрямованим на отримання реального економічного ефекту, що повністю відповідає судовій практиці щодо концепції «ділової мети».

25 квітня 2025 року Київський окружний адміністративний суд  у справі № 320/54***/2* виніс рішення, яким повністю задовольнив позовні вимоги Клієнта.

Суд першої інстанції у своєму рішенні чітко зазначив, що висновки податкового органу є необґрунтованими. Суд встановив, що надані платником податків первинні документи, всупереч твердженням ДПС, підтверджують як факт надання послуг, так і їхній зв’язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд підтримав позицію захисту, відхиливши формальний підхід контролюючого органу та підтвердивши презумпцію добросовісності платника податків.

Процесуальна перемога: Як зупинити апеляцію та поставити крапку у Верховному Суді

Як показує практика, перемога у першій інстанції у спорі з ДПС — це часто лише половина шляху. Контролюючі органи майже завжди подають апеляційні скарги, затягуючи процес на місяці, а то й роки, та зберігаючи для бізнесу стан правової невизначеності. Цей кейс не став винятком, однак саме тут проявилася друга, не менш важлива, складова перемоги — бездоганний процесуальний захист.

Не погодившись із рішенням Суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Подальший розвиток подій продемонстрував, як процесуальна експертиза адвокатів «Бауман Кондратюк» дозволила ефективно зупинити спроби ДПС затягнути справу:

1. Перша спроба ДПС: Ухвалою від 25 червня 2025 року Шостий апеляційного адміністративний суд повернув апеляційну скаргу податковому органу (ймовірно, через несплату судового збору та/або пропуск строку).
2. Друга спроба ДПС: Податковий орган повторно подав апеляційну скаргу.

Висновки суду: Ухвалою від 19 серпня 2025 року суд залишив скаргу без руху, оскільки вона знову була подана з недоліками, та надав ДПС 10-денний строк для їх усунення.

18 вересня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд  виніс ухвалу, якою відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Ключова причина таких процесуальних поразок ДПС у багатьох справах — це спроба обґрунтувати пропуск строків або несплату судового збору «відсутністю бюджетних асигнувань».

Однак, як неодноразово наголошував Верховний Суд, такий аргумент є неприйнятним. Судова доктрина, яку ефективно використала команда захисту для обґрунтування заперечень, базується на принципах:

• Рівності сторін: Суб’єкт владних повноважень має ті ж процесуальні обов’язки, що й приватна особа (платник податків), включно з обов’язком вчасно сплачувати судовий збір.
• Належного урядування: Держава не може отримувати вигоду (у вигляді поновлення строків) через власні внутрішні організаційні проблеми (як-от брак фінансування), перекладаючи негативні наслідки на добросовісного платника.⁵
• Правової визначеності: Платник податків, який виграв суд, має право на остаточність цього судового рішення (res judicata) і не повинен перебувати у нескінченному очікуванні, поки державний орган знайде кошти на оскарження.⁵

Остаточна крапка: Верховний Суд

Втративши можливість апеляційного оскарження по суті, ГУ ДПС у м. Києві вдалося до останнього кроку — подання касаційної скарги саме на ухвалу апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.

03 листопада 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (у складі колегії суддів Шишова О.О., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.) розглянув цю скаргу у справі № 320/542**/2* (провадження № К/990/42***/25).

Результатом розгляду стала Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження.

Це рішення Верховного Суду стало остаточною крапкою у спорі. Воно “зацементувало” ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляції. У свою чергу, це означає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 про повне скасування ППР  набрало законної сили і є остаточним та таким, що не підлягає подальшому оскарженню.

Висновки та значення для бізнесу

Перемога у цьому податковому спорі є показовим прикладом комплексного юридичного захисту, який забезпечує Адвокатське об’єднання  «Бауман Кондратюк».

По-перше, на етапі розгляду справи по суті адвокати Юрій Бауман та Марія Кошова продемонстрували глибоке розуміння податкового права та актуальної судової практики, довівши реальність та ділову мету операцій, які є поширеним об’єктом атак ДПС.

По-друге, що не менш важливо, команда Адвокатського об’єднання  «Бауман Кондратюк» забезпечила клієнту не просто перемогу «на папері», а й її реальну правову остаточність. Завдяки експертному веденню справи на процесуальному етапі, були зупинено  ДПС.

Цей кейс доводить, що виграш у першій інстанції — це лише половина справи. Справжній успіх полягає у здатності довести перемогу до логічного завершення — моменту, коли рішення суду на користь клієнта набирає законної сили. Саме такий стандарт роботи забезпечує Адвокатське об’єднання  «Бауман Кондратюк», захищаючи бізнес не лише від необґрунтованих претензій, але й від процесуальних зловживань з боку державних органів.

Представництво та захист інтересів клієнта здійснювали адвокат Юрій Бауман та адвокат Марія Кошова.

Сообщение Успіх Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» у спорі з ДПС у Верховному суді появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Документ містить низку новацій, які безпосередньо стосуються бізнесу та державних реєстрів. Зокрема, передбачено: на час дії воєнного стану та ще протягом року після його завершення обмежується відкритий доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, а також до інших реєстрів. Це рішення пояснюють міркуваннями безпеки.

Експертну оцінку ухваленим змінам дав керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк». У коментарі для інтернет-видання «Лівий берег» (Lb.ua) він окреслив ключові наслідки та ризики, які очікують бізнес і громадський сектор.

З повним аналітичним матеріалом можна ознайомитися за посиланням: https://surl.li/ewoynl.

Сообщение Обмеження доступу до реєстрів — безпека чи спроба приховати майно? появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Підготовлено спеціально для інтернет-видання Лівий берег – https://salo.li/D9f3FDA

Два паспорти, одна Батьківщина: що насправді означає закон про множинне громадянство для українців?

Після здобуття незалежності у 1991 році Україна зіткнулася з нагальною потребою формування власної правової системи, і одним із ключових елементів став інститут громадянства.

Інститут єдиного громадянства був зумовлений історичним контекстом.

На зорі незалежності головним завданням було утвердження суверенітету та запобігання зовнішнім впливам, насамперед з боку Російської Федерації, яка активно використовувала “паспортний” інструмент для збереження контролю над пострадянським простором.

Принцип єдиного громадянства розглядався як запобіжник від сепаратизму, також був завжди гарячою темою всіх політичних ток-шоу.

Чому саме зараз? Історичний парадокс та вимоги часу

Протягом 33 років незалежності Україна жила з юридичним парадоксом. Стаття 4 Конституції проголошує: “В Україні існує єдине громадянство”. 

Цю фразу десятиліттями трактували як заборону мати другий паспорт, хоча насправді її суть інша: у правових відносинах з Україною держава визнає вас лише своїм громадянином, ігноруючи ваші іноземні паспорти. 

Попри це, закон донедавна передбачав можливість втрати українського громадянства за добровільне набуття іноземного.

Ця колізія створила “сіру зону”, в якій опинилися мільйони: від нащадків старої діаспори до новітніх трудових мігрантів та біженців. Де-факто вони були біпатридами, а де-юре — потенційними порушниками. Новий закон легалізує право людини бути громадянином України, а також іншої країни.

Переломним моментом стала повномасштабна агресія Росії у 2022 році. Є очевидним, що мільйони українців, які знайшли притулок за кордоном, та потужна світова діаспора є не загрозою, а величезним активом для держави.

Відтак, потрібно було запровадити законодавчі механізми, що дозволять взаємодіяти з українцями, які проживають за межами України.

15 липня 2025 року Президентом України було підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України». Закон офіційно «запрацює» 16 січня 2026 року.

Новий закон не відкриває двері для всіх без винятку. Центральним елементом регулювання є “схвалений перелік” країн, громадянство яких можна набувати без ризику втрати українського паспорта. 

Цей перелік не є статичним і формується та оновлюється Кабінетом Міністрів України (станом на зараз такий перелік країн не затверджений).

Утім, 26 серпня 2025 р. на зустрічі з представниками Світового конгресу українців Президент України Володимир Зеленський сказав, що такими країнами стануть Німеччина, Польща, Чехія, США та Канада.

Але за гучними політичними заявами ховається складний світ юридичних нюансів.

Подвійне громадянство, або біпатризм, — це юридичний феномен, що виникає на стику законодавств різних держав. Його джерело — у правових колізіях, коли дві чи більше країн одночасно, на підставі власних законів, вважають одну й ту саму людину своїм громадянином.

В історичному контексті справжнім каталізатором для переосмислення стала Друга світова війна. Понад десятки мільйонів людей були змушені залишити свої домівки, що зробило правове регулювання їхнього статусу нагальною потребою.

Поворотним моментом став Закон про британське громадянство 1948 року (British Nationality Act 1948). Закон уперше прямо дозволив, що громадянин Сполученого Королівства і колоній (Citizen of the United Kingdom and Colonies — CUKC) може бути громадянином і іншої держави, зокрема держави-члена Співдружності.

Що означатиме володіння двома паспортами на практиці? Як поділити обов’язки перед двома державами? Де платити податки, в чиїй армії служити і хто захистить твої права, коли ти — громадянин світу з українським серцем?

Проаналізуймо, що чекає на українців, які отримають також паспорти Німеччини, Чехії, Польщі, Канади та США — країн, названих пріоритетними для впровадження нової політики.

Як це працюватиме: паспорт за правилами

Новий закон — це не “день відкритих дверей” для всіх охочих. Це ретельно регульований механізм. Його серце — “схвалений перелік” країн, який формуватиме Кабінет Міністрів. Критерії чіткі: членство в ЄС або G7, активна підтримка України та відсутність безпекових загроз.

Для громадян цих країн (і для українців, що набувають їхнього громадянства) скасовується ризик втрати українського паспорта. Іноземці, що прагнуть стати українцями, мають прожити в країні певний термін та скласти іспити з мови, історії та Конституції.

Водночас закон встановлює жорсткі запобіжники:

• Категорична заборона на множинне громадянство з державою-агресором. Добровільне отримання паспорта РФ — пряма підстава для втрати українського.
• Обмеження для держслужбовців. Високопосадовці, судді та правоохоронці, як і раніше, не зможуть мати подвійного громадянства.
• Незмінний принцип. На території України ви — лише громадянин України. Ця норма є наріжним каменем для вирішення всіх подальших юридичних колізій.

Одним із ключових, хоча й раніше відсутніх, елементів є запровадження обов’язку для громадян повідомляти уповноважені органи (ймовірно, Державну міграційну службу) про набуття іноземного громадянства.

До ухвалення нового закону в Україні фактично не існувало жорсткої адміністративної чи кримінальної відповідальності за неповідомлення про наявність другого паспорта.

 Для того щоб нова система запрацювала, законодавство має встановити чіткі терміни, форми подання такого повідомлення та санкції за його неподання. Без цих елементів регуляторна рамка залишиться неповною. У цьому питанні новий закон містить юридичну прогалину.

Світовий досвід: чотири різні історії

Щоб зрозуміти майбутнє українських біпатридів, варто поглянути, як це працює у ключових країнах-партнерах.

Німеччина. Синхронна лібералізація. Українська реформа дивовижним чином збіглася в часі з німецькою. Був прийнятий Закон, відомий як „Gesetz zur Modernisierung des Staatsangehörigkeitsrechts (StARModG)“. Як результат, з 27 червня 2024 року Німеччина скасувала вимогу відмовлятися від попереднього громадянства при натуралізації. Це створює сприятливі умови для сотень тисяч українських біженців, відкриваючи прямий шлях до подвійного громадянства без юридичних перепон.

Польща та Чехія. Європейські сусіди. Чехія дозволила подвійне громадянство ще у 2014 році, накопичивши значний практичний досвід. Польща також лояльна до біпатридів, але висуває жорсткіші інтеграційні вимоги, зокрема обов’язковий іспит з польської мови на рівні В1.

США. «Все складно». Америка дозволяє подвійне громадянство, але офіційно не заохочує його. Верховний суд США у своєму рішенні у справі Kawakita v. United States, 343 U.S. 717 (1952) визнав, що людина може “мати та реалізовувати права громадянства у двох країнах і нести відповідальність перед обома”. Проте американський паспорт накладає унікальні, довічні та екстериторіальні зобов’язання, які роблять цей випадок найскладнішим. Держава залишає за собою право постійного юридичного моніторингу осіб з подвійним громадянством.

Глобальне оподаткування. Громадяни США зобов’язані звітувати перед Податковою службою (IRS) про свої світові доходи, де б вони не жили.

Паспортний контроль. В’їжджати до США та виїжджати з країни громадянин зобов’язаний виключно за американським паспортом — офіційна позиція Держдепу. На практиці, у квитку/PNR повинні збігатися дані з тим паспортом, з яким перетинаєте кордон США.

Підводні камені: п’ять головних викликів для біпатрида

Володіння двома паспортами — це не лише права, а й складні обов’язки. Розглянемо ключові сфери, де можуть виникнути конфлікти.

Гаманець: податки без подвійного тягаря

Найбільший страх — необхідність платити податки двічі — здебільшого є міфом.

Податкові зобов’язання визначає не громадянство (за винятком США), а статус податкового резидента.

Ви є резидентом там, де маєте “центр життєвих інтересів”: постійне житло, сім’ю, роботу, або де проводите понад 183 дні на рік.

Щоб уникнути подвійного оподаткування, Україна має чинні конвенції з усіма чотирма країнами. Вони працюють за двома принципами:

Метод звільнення. Дохід, оподаткований в одній країні, звільняється від податку в іншій.

Метод кредиту. Податок, сплачений за кордоном, зараховується в рахунок податку на батьківщині. Якщо ставка вдома вища, доплачується лише різниця.

Для українця в Німеччині, Польщі чи Чехії ситуація відносно проста. Податки сплачуються переважно в країні резидентства. Конвенції з Німеччиною та Польщею використовують змішаний підхід: звільнення для активних доходів (зарплата, бізнес) та кредит для пасивних (дивіденди, відсотки).

Для українця в США все складніше. Через глобальний підхід до оподаткування він зобов’язаний подавати декларації в IRS до кінця життя. FBAR (Звіт про закордонні банківські та фінансові рахунки).

Це окремий звітний обов’язок. Кожен громадянин США повинен особисто подавати до Мережі з протидії фінансовим злочинам (FinCEN) форму 114, якщо сукупна вартість його закордонних фінансових рахунків перевищувала $10,000.

Є ще FATCA (Закон про податкову звітність за закордонними рахунками). Цей закон зобов’язує іноземні (включно з українськими) фінансові установи ідентифікувати рахунки, що належать американським громадянам (“US persons”), та звітувати про них до Служби внутрішніх доходів США (Internal Revenue Service).

Утім, Конвенція між Урядом України і Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал передбачає метод кредиту, що рятує від подвійної сплати, але не від довічної звітності до Служби внутрішніх доходів США.

Із цікавого, Україна приєдналася до глобальної системи автоматичного обміну податковою інформацією.

Так, фінансові установи (банки, інвестиційні компанії) у понад 120 юрисдикціях-учасницях автоматично збирають та передають інформацію про рахунки, що належать податковим резидентам інших країн, до їхніх національних податкових служб. 

Це означає, що Державна податкова служба України отримуватиме прямі дані про закордонні рахунки своїх резидентів.

Тому сховати неоподатковані доходи під парасолькою іншого громадянства становитиме певні труднощі.

Обов’язок: армія та вірність

Позиція України тут безкомпромісна: на її території ви — громадянин України. Ваш другий паспорт не дає імунітету від мобілізації. Якщо чоловік призовного віку з українським та, скажімо, німецьким паспортом приїде в Україну відвідати родичів, його можуть мобілізувати на рівних з усіма.

Водночас, перебуваючи на території іншої країни, ви підпорядковуєтесь її законам.

Зараз жодна з чотирьох країн-партнерів не має сьогодні обов’язкового призову: США, Польща та Чехія мають повністю професійні армії. Німеччина призупинила призов у 2011 році, хоча зараз триває дискусія про його часткове відновлення у формі обліку та добровільної служби для 18-річних з 2026 року.

Утім, законодавство цих країн теж містить обов’язок для громадян щодо обліку військовозобов’язаних.

Як приклад, у Польщі є обов’язок з’явитися на “kwalifikacja wojskowa” у рік досягнення 19 років (деякі категорії жінок — теж). Після кваліфікації більшість потрапляє до пасивного резерву; окремо існує активний резерв і добровільна базова служба (DZSW).

Чехія має подібну модель — громадян 18–60 років вносять до військового обліку (vojenská evidence), і у разі виклику треба з’явитися до крайового військового командування для уточнення даних/придатності.

Отже, бути призваним до двох армій одночасно є малоймовірним, але облік/реєстрація в країні вашого громадянства або перебування — реальна й часто обов’язкова процедура. 

В Україні “другий паспорт” не рятує від військового обов’язку, якщо людина фізично в’їхала в країну.

Правосуддя без кордонів? Екстрадиція, подвійне громадянство та міжнародні пастки

Один із наріжних каменів міжнародного права — невидача власних громадян. Україна, Німеччина, Польща та Чехія дотримуються цього принципу. Конституція США прямо не забороняє екстрадицію власних громадян. Екстрадиція американців можлива, але тільки якщо існує чинний договір про екстрадицію або спеціальна домовленість.

Питання кримінальної юстиції створює найбільший ризик зловживань. Особа, що скоїла злочин в Україні, може виїхати, наприклад, до Німеччини, отримати там громадянство і таким чином убезпечити себе від екстрадиції.

Хоча позиція ЄСПЛ щодо осіб з подвійним громадянством у кримінальних провадженнях є чіткою та послідовною. Особа з подвійним громадянством не може використовувати своє друге громадянство для уникнення кримінальної юрисдикції держави, яка законно вважає її своїм громадянином.

Правова співпраця з європейськими країнами регулюється Європейською конвенцією про видачу правопорушників (European Convention on Extradition). Проте Німеччина у своїх застереженнях до неї прямо заборонила видачу німецьких громадян. Ба більше, через війну екстрадиція з Німеччини в Україну наразі фактично призупинена, оскільки німецька сторона не може бути впевнена у дотриманні прав людини в українській пенітенціарній системі.

Зі США ситуація ще складніша: між країнами немає двостороннього договору про екстрадицію. Видача можлива на основі взаємності, але це завжди складний процес.

Україна має десятки двосторонніх і багатосторонніх договорів про правову допомогу у кримінальних справах. Вони дозволяють: передати докази, допитати особу дистанційно, накласти арешт на активи. Утім, реалізація таких процедур на території інших держав є значно складнішою, аніж в Україні.

Таким чином, політика, спрямована на єднання нації, може ненавмисно створити “відносно безпечні гавані” для злочинців та значно ускладнити процес їх притягнення до відповідальності.

Захист. Допомога консула та межі юрисдикції

Маючи два паспорти, ви можете зіткнутися з обмеженнями у консульському захисті. Державний департамент США прямо попереджає своїх біпатридів: коли ви перебуваєте в країні другого громадянства, можливості американського консула допомогти вам будуть вкрай обмежені, адже місцева влада розглядатиме вас як “свого”. 

Цей принцип дзеркальний. Український консул у Празі чи Варшаві матиме мало важелів впливу, якщо місцева поліція затримає громадянина Чехії чи Польщі, у якого в кишені також лежить український паспорт.

Утім, якщо громадянина в двома паспортами затримують в іншій країні (третя країна) то він буде мати право вибору якої консульської допомогою скористатися.

Право без кордонів, або Чи готові наші суди до подвійного громадянства?

Новий закон про множинне громадянство змусить докорінно переглянути національний підхід у сфері міжнародного приватного права.

Суди та нотаріуси більше не зможуть ігнорувати друге громадянство. Навпаки, воно стане ключовою «колізійною прив’язкою». Можливість особи обрати право держави свого другого громадянства перетворює це громадянство із суто політичного статусу на вирішальний юридичний факт, що визначає долю майна вартістю в мільйони.

Наша правова система більше не зможе бути ізольованою (хоча суддів районних судах будуть «пручатися» до останнього).

 Основні принципи — застосування права останнього місця проживання до рухомого майна, права місцезнаходження до нерухомості та можливість вибору права за громадянством. Судам доведеться аналізувати тривалість і регулярність перебування особи в певній державі, умови та причини цього перебування, її сімейні та соціальні зв’язки, мову, місцезнаходження основних активів.

Мета — визначити державу, з якою померлий мав найбільш тісний і стабільний зв’язок. Уявімо ситуацію, що громадянин з подвійним громадянством Польщі та України, який останні 20 років постійно проживав у Львові, помирає, не залишивши заповіту. Йому належить квартира у Варшаві, будинок у Києві та банківські рахунки в обох країнах.

Тут важливим буде те, що «звичне місце проживання» спадкодавця було в Україні, тому українське право (як право звичного місця проживання) регулюватиме спадкування будинку в Києві та банківських рахунків в Україні та Польщі.

Однак спадкування квартири у Варшаві буде регулюватися виключно польським правом на підставі принципу lex rei sitae. Процедури визнання та виконання рішень, а також взаємодія між нотаріусами та судами, найімовірніше, відбуватимуться в рамках Договору про правову допомогу 1993 року.

Але є ще багато інших моментів. Наприклад, для громадян Польщі, Німеччини та Чехії, які також матимуть українське громадянство, ключовим документом, що регулює спадкові питання в межах ЄС, є Регламент (ЄС) № 650/2012. Цей Регламент уніфікував колізійні норми у сфері спадкування для всіх країн-членів ЄС (за винятком Данії та Ірландії), створивши єдиний правовий простір.

Як приклад, у сфері спадкових відносин запроваджено уніфікований документ — Європейське свідоцтво про спадщину (European Certificate of Succession). Так, стаття 22 Регламенту дозволяє особі обрати для регулювання спадкування в цілому право держави, громадянином якої вона є на момент здійснення вибору або на момент смерті. Для особи з подвійним громадянством, наприклад, України та Німеччини, це означає, що вона може у своєму заповіті прямо вказати, що до її спадщини застосовуватиметься або німецьке, або українське право.

У юридичній площині виникає також багато питань щодо вибору права у шлюбних договорах. Закон України “Про міжнародне приватне право” дозволяє подружжю, яке має різне громадянство, обрати право країни, що регулюватиме їхні майнові відносини у шлюбному договорі. Як наслідок, актуальними будуть процедури визнання рішень іноземних судів щодо розлучення та стягнення аліментів, що регулюються двосторонніми договорами про правову допомогу та відповідними нормами національного законодавства.

Наступним чутливим питанням буде збільшення кількості міжнародних сімей, що відкриває ризики міжнародного викрадення дітей одним із батьків.

Україна є учасницею ключових міжнародних інструментів у цій сфері. Як приклад — Гаазька конвенція 1980 року (про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей). Ця конвенція, ратифікована Україною, має на меті негайне повернення дитини, яку було незаконно вивезено або яка утримується в іншій державі-учасниці.

При практичній реалізації положень міжнародних договорів виникатиме питання конфлікту статусу дитини як громадянина іншої держави «через батька» і практичного її повернення на територію України до іншого з батьків.

Тому національним судам доведеться пам’ятати про велику кількість двосторонніх договорів, укладених між Україною та іншими державами щодо надання правової допомоги у цивільних справах, а також активно застосовувати і норми правового регулювання ЄС.

Післямова

Закон про множинне громадянство — інструмент, яким треба навчитися користуватися. Він відкриває для України можливості: зберегти зв’язок з мільйонами своїх громадян, залучити інтелектуальний та фінансовий капітал діаспори, посилити свої позиції у світі.

Однак успіх цієї реформи залежить від того, наскільки держава буде чесною та відкритою зі своїми громадянами.

Ухвалення закону — це лише перший крок. Насправді, щоб політика множинного громадянства стала справжньою перевагою, а не юридичною пасткою, Україна мусить невідкладно ініціювати ревізію договорів про правову допомогу з країнами-партнерами, а також оновити національне законодавство. Інакше, замість нових можливостей, громадяни ризикують отримати зачароване коло правових колізій та не розв’язних проблем.

Сообщение Два паспорти, одна Батьківщина: що насправді означає закон про множинне громадянство для українців? появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Сьогодні ми разом згадуємо пройдений шлях і дивимося вперед — у майбутнє вільної та сильної України.

Адвокатське об’єднання «Бауман Кондратюк» підготувало для вас особливий колаж — 34 роки нашої Незалежності.

Кожен рік — це історія боротьби, перемог, здобутків гідності та незламної віри у власні сили.

Сьогодні ми разом згадуємо пройдений шлях і дивимося вперед — у майбутнє вільної та сильної України.

Сообщение 34 роки Незалежності: шлях боротьби і віри появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Звільнення без вироку: юридичні межі та судова практика у справах публічних службовців

Автор: Юрій Бауман, Адвокат, Голова Комітету НААУ з питань адміністративного права та процесу

1. Червона риска
2. Дві площини
3. Принцип під загрозою
4. Лекції зі Страсбурга
5. Підводні камені
6. Післямова
7. Питання-відповіді

Публічного службовця підозрюють у правопорушенні — суспільство вимагає реакції. Але чи можна звільнити його до вироку суду? Де межа між очищенням влади і правом на захист? Останнє питання стосується довіри до держави, а не лише юридичної процедури.

Червона риска

Публічний службовець, наділений владними повноваженнями, несе не лише політичну чи моральну відповідальність, а й юридичну — зокрема, дисциплінарну. Відповідні положення містяться у Законі «Про державну службу», інших спеціальних актах, наприклад, у Законі «Про Національну поліцію».

Дисциплінарним проступком є не будь-яка помилка, а винна протиправна дія або бездіяльність. Це може бути порушення присяги, службової дисципліни, норм професійної етики, неналежне виконання або ігнорування посадових обов’язків, а також дії чи поведінка, які дискредитують орган державної влади або завдають шкоди репутації служби. Важливо, що це самостійна юридична категорія. І наявність дисциплінарного проступку не залежить від того, чи є в діях ознаки кримінального правопорушення.

Законодавство передбачає кілька видів дисциплінарних стягнень: зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, а також крайній захід — звільнення. Вибір залежить від характеру і тяжкості проступку, наявності повторності, а також попередньої поведінки службовця.

Обов’язковим етапом дисциплінарного провадження є службове розслідування. Його мета — не лише формально підтвердити факт порушення, а й з’ясувати всі обставини справи. Результати службового розслідування мають бути зафіксовані у висновку, який стане основою для подальших рішень. Формальний, поверховий або неповний характер розслідування буде підставою для скасування накладеного стягнення в судовому порядку.

Дві площини

Паралельно із дисциплінарним стосовно службовця може розвиватися і кримінальне провадження. Обидва процеси мають різну правову природу, підстави й наслідки, і закон прямо розмежовує їх. Наприклад, ст. 77 Закону «Про Національну поліцію» передбачає окремі підстави для звільнення: як дисциплінарне стягнення, так і у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду. Сам факт наявності кримінального провадження не є автоматичною підставою для звільнення — таке рішення можливе лише за наявності встановленого дисциплінарного проступку.

Верховний Суд послідовно підтримує таке розмежування (напр., постанови від 28.02.2020 у справах № 825/1398/17 та № 818/1274/17; від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19; від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20; від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18; від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18; від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а; від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а; від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21). Службова комісія має самостійно дослідити факти та вирішити питання наявності складу проступку.

Принцип під загрозою

Презумпція невинуватості, гарантована ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється і на дисциплінарні органи. ЄСПЛ наголошує: формулювання в дисциплінарних актах не повинні звучати так, ніби людину вже визнано винною (Allen v. the United Kingdom; Allende de Ribemont v. France). Навіть натяк у рішенні або публічних заявах може становити порушення.

Тому якщо у висновку службового розслідування стверджується, що особа «отримала неправомірну вигоду» до вироку суду, це прямий шлях до визнання звільнення незаконним через порушення презумпції невинуватості.

Лекції зі Страсбурга

Практика ЄСПЛ встановлює стандарти справедливого розгляду у дисциплінарних справах публічних службовців (ст. 6 Конвенції). «Цивільний» аспект статті застосовується, коли спір впливає на право працювати (Vilho Eskelinen and Others v. Finland). Суд розмежовує кримінально-правову оцінку та оцінку поведінки з погляду етики публічної служби (X. v. Austria; C. v. the United Kingdom; Ringvold v. Norway).

Вимога правової визначеності така ж важлива: підстави для дисциплінарної відповідальності мають бути передбачуваними (Oleksandr Volkov v. Ukraine). Навіть якщо провадження не є кримінальним, воно повинно відповідати базовим стандартам справедливості: обґрунтоване повідомлення, право на захист, докази, мотивоване рішення (Denisov v. Ukraine).

Підводні камені

Типові помилки, що призводять до скасування звільнення: поспішність, формальне розслідування, змішування понять, покладання на публічний резонанс, нечіткі підстави. Критичні питання:

• Коли починати службове розслідування: внесення до ЄРДР vs повідомлення про підозру?
• Чи не підміняють дисциплінарний проступок корупційним правопорушенням, для якого потрібне судове рішення (п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону «Про Національну поліцію»; постанова ВС від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17)?
• Чи належно зафіксовано порушення конкретних положень посадової інструкції?
• Чи дотримано процесуальних гарантій: право бути вислуханим, подати докази, отримати мотивоване рішення?

Конституційний Суд України (справа № 1-15/99, рішення № 9-рп/99) зазначав, що стадія притягнення до кримінальної відповідальності починається з пред’явлення обвинувачення (вручення обвинувального акту). На практиці ж затримання або повідомлення про підозру нерідко безпідставно стають тригером дисциплінарних процедур.

Післямова

Висновок. Звільнення публічного службовця до вироку суду допустиме лише за чітко доведеного дисциплінарного проступку і повного дотримання процедури. Дисциплінарне провадження автономне, не підміняє кримінальне та має поважати презумпцію невинуватості. Формулювання, докази та процесуальні гарантії — ключ до законності рішення.

Якщо ви зіштовхнулися з подібною ситуацією — наша команда допоможе оцінити законність рішень і відновити ваше право на службу.

Опубліковано: 11 червня 2025

Наведений текст розміщено первісно на сайті Yur-Gazeta за вказаною URL-адресою – https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/zvilnennya-bez-viroku-yuridichni-mezhi-ta-sudova-praktika-u-spravah-publichnih-sluzhbovciv.html

Питання-відповіді (адміністративне та кримінальне право)

Коли правомірне звільнення до вироку? Коли службове розслідування встановило склад дисциплінарного проступку, а покарання співмірне.

Чи може резонанс у ЗМІ бути підставою? Ні. Потрібні факти і належні докази у межах дисциплінарного провадження.

Як уникнути порушення презумпції невинуватості? Уникайте кримінальних формулювань у дисциплінарних актах; описуйте поведінку через стандарти служби.

Яку роль відіграє адвокат? Перевіряє процедуру, докази і формулювання, готує правову позицію з посиланням на практику ВС та ЄСПЛ.

Потрібна оцінка вашої ситуації? Залиште запит через форму зворотного зв’язку на сайті — ми відповімо та запропонуємо стратегію захисту.

Відкрити форму звернення →

Цей матеріал має загальноінформаційний характер і не є юридичною консультацією. Для порад у конкретній справі звертайтеся індивідуально.

Сообщение Звільнення без вироку: юридичні межі та судова практика у справах публічних службовців появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Межа довіри: як укладати адвокатські договори без ризику для клієнта та адвоката

Юрій Бауман пояснює, як побудувати адвокатський договір так, щоб уникнути суперечок і непорозумінь: від визначення предмета правової допомоги до конфіденційності, звітності та балансу інтересів відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Чіткий письмовий договір — основа довіри між адвокатом і клієнтом. Він визначає очікування, межі відповідальності, порядок оплати та комунікацій і захищає обидві сторони.

Подивіться відео: практичні поради від Юрія Баумана

У відео розбираємо типові помилки та реальні кейси з практики. Перегляньте, щоб швидко застосувати поради у своїх договорах.

Поставити запитання або замовити консультацію

Часті запитання (FAQ)

Чи можна змінювати гонорар у процесі?

Так, якщо це передбачено договором (погодинна ставка, додаткові роботи, інфляційні застереження). Рекомендуємо оформлювати зміни додатковими угодами.

Як убезпечити конфіденційність?

Передбачте NDA/конфіденційність у договорі, політику обміну файлами, правила роботи з месенджерами та резервним копіюванням.

Що робити у випадку конфлікту інтересів?

Негайно повідомити клієнта, призупинити дії за дорученням і діяти відповідно до Правил адвокатської етики та Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сообщение Як укладати адвокатський договір без ризику для клієнта та адвоката появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Як платник податків переміг податкову: Розбір гучної справи, помилки фіскалів та вирішальна роль експертизи

Нещодавня судова справа за участю відомого українського санаторію та Головного Управління ДПС у Львівській області стала предметом жвавого обговорення. Початково ситуація виглядала загрозливо для підприємства: Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про стягнення з клієнта податкового боргу на вражаючу суму – 14 591 363,30 грн.

Це рішення, безперечно, стало б важким ударом для будь-якого суб’єкта господарювання, потенційно ставлячи під загрозу його фінансову стабільність та подальшу діяльність.

Однак, історія отримала несподіваний поворот у Восьмому апеляційному адміністративному суді.

Суд апеляційної інстанції повністю відмовив у задоволенні позову ГУ ДПС у Львівській області.

Ця перемога є знаковою не лише для платника податків. Вона демонструє, що платники податків, озброївшись кваліфікованою юридичною допомогою та вагомими доказами, можуть успішно захищати свої права навіть у протистоянні з потужним державним фіскальним органом.

Успіх у цій справі ґрунтувався на виявленні низки суттєвих помилок, допущених податковим органом, як процедурного, так і матеріального характеру.

Вирішальну роль у встановленні об’єктивної істини відіграла судово-економічна експертиза, призначена судом за заявою платника податків.

Анатомiя претензій: за що податкова нарахувала майже 15 мільйонів?

Перш ніж аналізувати причини перемоги, важливо зрозуміти суть претензій податкового органу.

Головне управління ДПС у Львівській області стверджувало, що за результатами фінансово-господарської діяльності у нашого клієнта утворився податковий борг на загальну суму 14 591 363,30 грн.

Ця сума, за твердженням податківців, виникла через несплату узгоджених грошових зобов’язань за період з 31 січня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.

Вже на цьому етапі уважний аналіз структури боргу викликає певні питання. Зокрема, значна сума пені, нарахована за податком на нерухоме майно (понад 828 тис. грн), одразу привертає увагу, особливо враховуючи, що період, за який виник борг, значною мірою збігався з дією карантинних обмежень, пов’язаних із COVID-19.

Як відомо, на цей час законодавством були передбачені певні пільги та мораторії, зокрема щодо нарахування пені.

Цей аспект став одним із ключових у захисті інтересів платника податків.

Аргументи команди юридичних радників “карантинний” щит чи незаконне нарахування пені під час мораторію

Одним із центральних аргументів захисту стало твердження про незаконність нарахування пені за період з 1 березня 2020 року. Як команда юридичних радників, ми посилалися на спеціальні норми Податкового кодексу України, запроваджені на період боротьби з коронавірусною хворобою.

Зокрема, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України чітко встановлював, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Карантин, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, неодноразово продовжувався і був офіційно скасований лише з 30 червня 2023 року Постановою КМУ №651 від 27 червня 2023 року.

Таким чином, нарахування податковим органом пені за несплату податку на нерухоме майно у сумі 828 683,79 грн та пені за несвоєчасну сплату земельного податку у сумі 1 847,42 грн за період, що підпадав під дію цього мораторію, було прямим порушенням спеціальних норм Податкового кодексу.

Це була не просто технічна помилка, а суттєве порушення прав платника податків, яке ставило під сумнів законність значної частини фінансових претензій.

«Поспішний» позов фіскалів

Другим важливим аспектом захисту стало вказування на порушення податковим органом встановленої процедури стягнення податкового боргу.

Юридичні радники платника податків стверджували, що ГУ ДПС у Львівській області передчасно звернулося до суду з позовом про стягнення всієї суми боргу, не дотримавшись обов’язкової досудової процедури – направлення платнику податків належним чином оформлених податкових вимог на кожну конкретну суму боргу за кожним видом податку.

Стаття 59 Податкового кодексу України та деталізуючий її Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків (затверджений наказом Мінфіну №610) передбачають, що у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган зобов’язаний надіслати (вручити) йому податкову вимогу.

Така вимога повинна містити конкретні відомості про факт виникнення боргу, його розмір, право податкової застави та інші суттєві деталі.

Це не формальність, а важливий елемент правової процедури, який забезпечує інформування платника та надає йому можливість або сплатити борг, або оскаржити його до звернення фіскального органу до суду.

В апеляційній скарзі зазначалося, що податковий орган не надіслав  нашому клієнту окремих податкових вимог на суми боргу з ПДВ (1 293 409,00 грн), податку на нерухоме майно (7 044 241,43 грн), орендної плати (1 342 271,61 грн) та земельного податку (4 911 441,26 грн).

Була лише одна податкова вимога на значно меншу суму – 514 322,50 грн, яка, як згодом підтвердила експертиза, була підприємством сплачена. Відсутність належних податкових вимог на основні суми спору робила звернення податкової до суду передчасним та процедурно необґрунтованим.

Судова практика, зокрема Верховного Суду, неодноразово наголошувала на необхідності суворого дотримання контролюючими органами встановлених законом процедур.

Поєднання цих двох факторів – незаконного нарахування пені (помилка по суті) та недотримання процедури пред’явлення вимог (процедурна помилка) – створювало комплексну та міцну основу для захисту. Це свідчило не про поодиноку неточність, а про можливі системні недоліки в підході податкового органу до цієї конкретної справи.

Експертиза в дії

Ключовим моментом у розгляді справи в апеляційній інстанції стало призначення судово-економічної експертизи. Як зазначено у запиті користувача, “У справі за заявою платника податків у суді апеляційної інстанції була призначена експертиза”. Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ).

Це рішення суду дозволило отримати незалежну та об’єктивну оцінку фінансових документів та розрахунків, що лягли в основу претензій податкового органу.

Висновки комісійної судово-економічної експертизи від 15 квітня 2025 року № 792/24-22 виявилися надзвичайно важливими для справи і значною мірою підтвердили аргументи апелянта:

Експерти не лише проаналізували розрахунки, а й звернули увагу на якість та повноту наданих податковим органом документів.

Було зазначено про розбіжності між даними довідки про наявність заборгованості та даними інтегрованих карток платника, а також про надзвичайно низьку якість копій деяких документів, що ускладнювало їх аналіз.

Це свідчить про можливі недоліки у веденні документації та підготовці справи з боку податкового органу.

Показовим є той факт, що експертиза підтвердила відсутність у матеріалах справи податкових вимог на основні спірні суми. Була надана лише вимога на 514 322,50 грн, яка, як виявилося, була сплачена клієнтом. Це прямо підтвердило аргумент апелянта про передчасність позову.

Більше того, експерти зафіксували, що саме Головне управління ДПС у Львівській області своїм рішенням від 31 серпня 2023 року (тобто вже після рішення суду першої інстанції, але до завершення експертизи) сторнувало (вилучило) помилково нараховану суму пені з податку на нерухоме майно у розмірі 1 602 347,62 грн.

Це фактично було визнанням власної помилки податковим органом щодо значної частини претензій ще до остаточного судового вердикту в апеляції, що суттєво послабило його позицію.

Таким чином, висновок судово-економічної експертизи став тим незалежним арбітром, який допоміг суду об’єктивно оцінити обґрунтованість вимог податкової служби. Він не лише підтвердив незаконність нарахування пені, а й виявив серйозні проблеми з документальним підтвердженням значних сум основного боргу, заявленого фіскальним органом.

Уроки для фіскалів та платників податків

Перемога адвокатів та клієнта в апеляційному суді стала можливою завдяки виявленню низки грубих помилок, допущених Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Ці помилки можна згрупувати за кількома напрямками:

Ігнорування “Карантинного” мораторію

Найбільш очевидною помилкою стало нарахування пені за період дії прямої законодавчої заборони, встановленої пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Це свідчить або про недостатнє знання актуальних норм податкового законодавства, або про свідоме їх ігнорування, що є неприпустимим для органу державної влади.

Недотримання процедури податкових вимог

Порушення статті 59 ПК України щодо обов’язкового направлення податкових вимог перед зверненням до суду є серйозною процедурною помилкою.

Як зазначалося, податкова вимога – це не формальність, а важливий інструмент захисту прав платника податків, що забезпечує йому можливість своєчасно відреагувати на претензії. Судова практика, зокрема позиції Верховного Суду, послідовно вказує на необхідність неухильного дотримання контролюючими органами всіх процедурних вимог.

Слабкість доказової бази та внутрішні неузгодженості.

Податкові спори часто включають складні розрахунки. Експерти здатні ретельно перевірити кожен аспект цих розрахунків, виявити помилки, неточності або необґрунтовані нарахування.

У цій справі саме експертиза підтвердила безпідставність нарахування значних сум пені та не змогла підтвердити обґрунтованість частини основного боргу через дефекти у документах податкової.

Як показав цей кейс, експертиза може виявити не лише помилки в розрахунках, але й недоліки в документальному забезпеченні претензій податкового органу. Невідповідності, відсутність первинних документів, низька якість копій – все це може бути зафіксовано експертом і стати вагомим аргументом на користь платника податків.

Цікаво, що експерти також звернули увагу на відсутність у матеріалах справи податкових вимог на основні спірні суми, що підтвердило процедурні порушення з боку ДПС.

Це демонструє, що сфера дослідження експерта-економіста може охоплювати і перевірку наявності ключових документів, що підтверджують фінансові вимоги.

Висновок експерта є офіційним документом та вагомим доказом у суді. Він може суттєво підсилити правову позицію платника податків, надаючи об’єктивне підтвердження його аргументам.

Податкові органи мають значні адміністративні та інформаційні ресурси. Призначення судово-економічної експертизи допомагає збалансувати сили сторін, надаючи платнику податків можливість залучити незалежних фахівців для захисту своїх інтересів.

Варто зазначити, що хоча у цій справі експертиза була призначена судом вже на стадії апеляційного розгляду, підприємства можуть розглядати можливість залучення експертів і на більш ранніх етапах – під час податкової перевірки або на стадії адміністративного оскарження рішень податкового органу.

Це може допомогти виявити та виправити помилки ще до передачі справи до суду, або ж сформувати міцнішу доказову базу для майбутнього судового процесу.

Знакова перемога платника податків, інтереси якого представляла представники підприємства Адвокатського об’єднання “Бауман Кондратюк”, у Восьмому апеляційному адміністративному суді над Головним управлінням ДПС у Львівській області є яскравим прикладом того, як принциповість, кваліфікований юридичний захист та об’єктивні докази можуть призвести до успішного захисту платників податків у складних податкових спорах.

Сообщение 14,6 млн гривень — “case closed” появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Суть спору полягала в тому, що ДПС нарахувала платнику податків пеню за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом із компанією «Refrion S.R.L.» (Італія).

Так, у суді апеляційної інстанції адвокати наполягали, що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» перебіг строку розрахунків зупиняється на період дії форс-мажорних обставин. Процесуальна позиція була побудована на тому, що контрактні зобов’язання не були виконані вчасно через форс-мажорні обставини, спричинені воєнним станом: бойові дії на території Київської області, оборонні заходи, що проводилися в подальшому, мінування території підприємства та інше.
Складність справи була в тому, що в суді першої інстанції платника податків представляла інша юридична компанія, яка залишила поза увагою необхідність збору доказової бази у справі.

На стадії апеляційного оскарження платником податків було прийнято рішення про повну заміну команди юридичних радників.

Команді Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» довелося вирішувати складну процесуальну задачу — збір доказової бази. Доказова база формувалася шляхом отримання доказів від органів місцевого самоврядування, військових частин, опитування осіб, що були задіяні в оборонних заходах на території Київської області, направлення запитів до дипломатичних представництв України за кордоном.

Розгляд справи у Шостому апеляційному адміністративному суді тривав більше року.
Результат розгляду — позитивне рішення для клієнта: скасовано податкове повідомлення-рішення.

Ця справа демонструє важливість професійного юридичного супроводу для захисту прав бізнесу. Завдяки грамотно побудованій стратегії захисту адвокати юридичної компанії «Бауман Кондратюк» змогли довести неправомірність дій ДПС та відстояти інтереси клієнта.

Рішення суду підкреслює необхідність ретельного аналізу конкретних обставин під час податкових перевірок у сфері захисту бізнесу.

Захист та представництво інтересів клієнта у справі здійснювали Юрій Бауман та Марія Кошова.

Сообщение Cуд визнав незаконним рішення ДПС щодо нарахування штрафних санкцій появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.

Адвокатське об’єднання  «Бауман Кондратюк» раде повідомити про надання професійних послуг присяжного перекладу. Експерт у цій галузі, Марія Бекеренкова, є кваліфікованим присяжним перекладачем, уповноваженим Міністерством юстиції Республіки Польща.

Хто такий присяжний перекладач?

Присяжний перекладач — це фахівець, який має право офіційно перекладати юридичні та офіційні документи, а також засвідчувати їх точність і відповідність оригіналу. Відповідно до Закону Республіки Польща “Про професію присяжного перекладача” від 25 листопада 2004 року (Ustawa z dnia 25 listopada 2004 r. O zawodzie tłumacza przysięgłego) присяжний перекладач має право:

• Перекладати та завіряти переклади з іноземної мови на польську та з польської на іноземну мову.
• Перевіряти та завіряти переклади, виконані іншими особами.
• Завіряти копії документів іноземною мовою.
• Виконувати усний переклад.

Марія Бекеренкова забезпечує високу якість перекладу та дотримання професійної етики, гарантуючи конфіденційність та точність у роботі з вашими документами. Її досвід та кваліфікація дозволяють ефективно співпрацювати з судами, державними установами та приватними клієнтами.

Звертаючись до нашої компанії, ви можете бути впевнені у професіоналізмі та надійності наданих послуг присяжного перекладу. Ми готові допомогти вам у вирішенні юридичних питань, пов’язаних з перекладом офіційних документів.

Для отримання додаткової інформації або замовлення послуг, будь-ласка, зв’яжіться з нами за контактними даними, вказаними на нашому сайті.

Сообщение До команди Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» приєднався присяжний перекладач появились сначала на Law firm Bauman Kondratyuk.