Об’єднання  і виділення матеріалів кримінального провадження. Контекст недопустимості доказів.

Об’єднання  і виділення матеріалів кримінального провадження. Контекст недопустимості доказів.

Чинним кримінальним процесуальним законодавством України досить чітко визначено порядок об’єднання та виділення матеріалів досудового розслідування.

Так, статтею 217 Кримінального процесуального кодексу України визначено підстави та приводи для об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.

У даному контексті доцільно зробити короткий аналіз критеріїв недопустимості доказів.

Так, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 11.02.2020 року у справі №761/33311/15-к, суд дійшов висновку, що даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів. Критерії допустимості доказів: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.

Аналізуючи питання допустимості доказів потрібно звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. (Лист №223-1446/0/4-12 від 05.10. 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

У своєму листі Суд зазначив, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2ст. 89 КПК України  тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відтак, процесуальне оформлення джерела доказу та дотримання інших критеріїв стороною обвинувачення щодо використання  доказів у рамках кримінального провадження має істотне значення.

У цьому контексті цікавим є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №34дп-23 від 22.04.2023 року, яким було притягнуто прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Так, скаржник у своїй скарзі зазначив, що у виділеному кримінальному провадженні (де особі було пред’явлено обвинувальний акт), прокурором не було призначено прокурора чи групу прокурорів, а також слідчого чи групу слідчих. Також при виділенні матеріалів з кримінального провадження не виділено постанову про призначення групи прокурорів у цьому провадженні.

За наслідками розгляду судом кримінальної справи особу було виправдано. Підставами для виправдання скаржника стало зокрема і те що мало місце:

• неналежне виділення прокурором у кримінальне провадження № (конфіденційна інформація) матеріалів із кримінального провадження (постанови про призначення групи прокурорів та необхідних процесуальних документів);
• при виділенні матеріалів кримінального провадження у матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які процесуальні рішення про уповноваження здійснення процесуальних повноважень прокурора відповідно до статті 37 КПК України, за наявності таких в електронній базі через технічну специфіку ЄРДР;
• надання суду постанови про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація), не підписаної начальником СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області.

 Чи можна використовувати копії документів при виділенні матеріалів кримінального провадження ?

При вирішенні питання щодо недопустимості доказів на стадії дослідження доказів під час судового розгляду істотне значення має та обставина, чи сторона обвинувачення надала оригінали доказів для дослідження судом чи були надані їх копії.

У даному контексті на увагу заслуговує Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 21.04.2021 року у справі №202/1310/16-к (номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/1303/20).        

Переглядаючи справу в касаційному порядку, суд касаційної інстанції зазначив,  що судом першої інстанції обґрунтовано визнано недопустимими письмові докази, надані стороною обвинувачення у копіях, у тому числі: копії протоколів обшуку від 30.07.2015 року та 02.10.2015 року; копію протоколу робочої інвентаризаційної комісії від 04.08.2015 року; копію висновку судово-економічної експертизи від 27.01.2016 року; копію судової почеркознавчої експертизи від 11.02.2016 року.

Так, постановою прокурора від 12.02.2016 року з кримінального провадження за  ч. 4 ст. 191 КК України виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування в копіях щодо службових осіб ТОВ «МД Істейт». Віділено матеріали за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України.

Суд встановив, що виділені матеріали не засвідчені в установленому законом порядку та не відповідають вимогам Національного стандарту України «Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003».

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції не взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи, а також інші письмові докази, надані суду в копіях.

  Визначений перелік підстав визнання доказів недопустимими не є вичерпним. Під час роботи сторони захисту, адвокат має робити аналіз кожної процесуальної дії сторони обвинувачення.