Юрист Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» Олександр Шокало надав коментар виданню “Апостроф” з приводу ситуації у громадському транспорті, яка виникла нещодавно у столиці. Мати хлопця поскаржилась, що до її сина застосували штрафні санкції через нібито несплату проїзду, хоча насправді хлопець сплатив проїзд карткою, що було зафіксовано в додатку на мобільному телефоні. Кондуктори не лише змусили пасажира виплатити штраф, а й, за словами хлопця, вели себе дуже зухвало і навіть застосовували силу.
У відповідь на запит журналістів видання у «Київпастрансі» підтвердили, що інцидент стався через несправність валідатора. Але чи мав хлопець сплачувати штраф, як того вимагали кондуктори?
Питання щодо притягнення особи до відповідальності за безквитковий проїзд регулюється статтею 135 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), відповідно до якої безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:
- у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення – тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
- в міському транспорті – тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду;
- в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення – тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
- в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті – тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
- на суднах водного транспорту – тягне за собою накладення штрафу в п’ятикратному розмірі від вартості проїзду.
Статтею 229 КУпАП встановлено, що адміністративні правопорушення, передбачені абзацами 4, 6 та 8 статті 135 КУпАП (безквитковий проїзд в міському транспорті; автобусі приміського або внутрірайонного сполучення; автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті) розглядаються органами автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай).
При цьому, від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту, розглядати справи про такі адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) на автомобільному транспорті – керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери.
2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) — керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери.
Таким чином, притягнути особу до адміністративної відповідальності можуть тільки керівник і заступники керівника перевізника та контролери.
Звертаємо увагу на те, що у разі, якщо сплати штрафу вимагає контролер, то пасажир вправі вимагати від нього пред’явлення його дійсного службового посвідчення та спеціального жетона. За відсутності вказаних «атрибутів», вказані особи не наділені будь-якими повноваженнями.
Не можуть притягнути особу до відповідальності за ст. 135 КУпАП ні водій транспортного засобу, ні працівники поліції.
Так, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 755/13138/19 скасовано постанову працівника поліції про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 135 КУпАП, так як він не мав повноважень на накладення адміністративного стягнення у такій категорії справ (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86709046).
Які ж документи повинна скласти уповноважена службова особа при накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу?
Частиною 1 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 135 КУпАП, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Частинами 4-6 статті 258 КУпАП встановлено, що у такому випадку, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Така постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, якщо особа не оспорює факт безквиткового проїзду, щодо неї повинно бути складено постанову, один із екземплярів якої вручається правопорушнику.
Квитанція про сплату штрафу, не замінює такої постанови, а лише засвідчує факт передачі правопорушником контролеру грошових коштів.
Так, Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року у справі №752/25347/18 встановлено, що квитанція не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що може бути оскаржена в порядку, передбаченому КАС України, а є лише документом, що підтверджує стягнення штрафу, а тому вона не може бути скасована (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89570338).
Тому закликаємо пасажирів не сплачувати такий штраф контролерам на місці без отримання будь-якого підтверджуючого документа, у тому числі квитанції та постанови.
При цьому, якщо особа не згодна з притягненням її до відповідальності контролер повинен скласти протокол про адміністративне правопорушення та направити його уповноваженим особам для розгляду з обов’язковим сповіщенням особи, яку притягають до адміністративної відповідальності.
Щодо можливості притягнення особи до відповідальності у разі, якщо не спрацьовує валідатор
Звертаємо увагу на те, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Одним із елементів складу адміністративного правопорушення є суб’єктивна сторона, яка окрім інших, включає в себе ознаку наявності вини.
При цьому, відповідно до статті 9 КУпАП формами вини є умисел чи необережність.
Статтями 10 та 11 КУпАП встановлено ознаки цих форм вини:
- умисел – коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків;
- необережність – коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Як бачимо, аналіз вказаних норм, дозволяє встановити, що у разі, коли валідатор не працює і особа не може оплатити проїзд, хоча бажає і намагається це зробити, відсутня вина пасажира (як умисна, так і необережна форма вини), а отже, відсутній елемент складу адміністративного правопорушення, що тягне за собою відсутність складу адміністративного правопорушення.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Звертаємо увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
Наявність будь-яких положень у правилах користування міським наземним пасажирським транспортом, що затверджуються органами місцевого самоврядування, що регламентують обов’язок пасажира сплатити штраф у разі несправності валідатора є такими, що не відповідають законам та Конституції України.
Щодо притягнення неповнолітніх до відповідальності за безквитковий проїзд
У КУпАП чітко встановлено, що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті виключно ті особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку (стаття 12 КУпАП).
Тобто, особа, яка такого віку не досягла, взагалі не може бути піддана будь-яким заходам адміністративного впливу.
Більше того, відповідно до статей 13, 24-1 КУпАП, до осіб віком від 16 до 18 років при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 135 КУпАП, можуть бути застосовані виключно такі заходи:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Таким чином, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого т.. 135 КУпАП, підлягають відповідальності особи, які досягли 16 років.
Так, Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року у справі №752/14475/16-а визнано протиправними дії контролера та скасовано постанову про вчинення адміністративного правопорушення щодо притягнення до відповідальності за безквитковий проїзд особи, яка не досягла 16 років (https://reyestr.court.gov.ua/Review/62113449).
У випадку вчинення правопорушення особою віком від 16 до 18 років, штраф на неї не накладається, а може бути застосовано виключно окремі заходи адміністративного впливу.
При цьому, у разі безквиткового проїзду дитини віком від 7 до 16 років підлягають адміністративній відповідальності, відповідно до ст. 135 КУпАП, особи, які здійснюють провезення цих дітей.
Дії особи у випадку хамства з боку контролерів
Будь-які хамські дії слід фіксувати та реагувати на них всіма можливими засобами:
- скаржитися на дії працівників перевізнику з надання відповідних доказів для притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності;
- звертатися до поліції із заявою про вчинення контролерами дрібного хуліганства (нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян — ст. 173 КУпАП) чи самоуправства (самовільного, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям — ст. 186 КУпАП);
- звертатися до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення — у разі, якщо дії контролера супроводжувались бійкою, нанесенням побоїв чи тілесних ушкоджень тощо.
І наостанок нагадаємо, що у будь-якій ситуації необхідно поводити себе достойно. Оплачувати проїзд у громадському транспорті потрібно, адже це сприяє підвищенню якості послуг з перевезення пасажирів.
У разі ж, коли порушення здійснено не з вини особи, а внаслідок технічних несправностей електронних систем, слід пам’ятати про свої права.
Олександр Шокало,
юрист
Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк»