Цього тижня країна спостерігала рідкісний випадок: Генеральний прокурор підписав повідомлення про підозру директору НАБУ, оголосив про це у відеозверненні з-за кордону, а через кілька годин його ж Офіс заявив, що жодній особі про підозру не повідомлялося і відмітки в ЄРДР скасовано. Політичний вимір цієї історії обговорюють усі. Ми пропонуємо подивитися на неї як на найкращий за останні роки практичний підручник з одного інституту кримінального процесу, з яким власник бізнесу, топменеджер чи політик може зіткнутися без жодного попередження, — інституту підписання та вручення повідомлення про підозру.
Керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк» Юрій Бауман коментував цю ситуацію для видання «Лівий берег» (LB.ua) та в ефірі програми «Що далі?» на Еспресо; позицію з ефіру окремо виклало видання ADVOKAT POST. Нижче — професійний розбір самого інституту, а в кінці — те, що з цього кейсу варто винести тим, хто ухвалює рішення в бізнесі й політиці.
Що таке підозра юридично і чому підпис — ще не підозра
У публічному просторі слово «підозра» означає новину: «такому-то оголосили підозру». У Кримінальному процесуальному кодексі це — не новина, а процесуальний акт із чітко визначеними підставами, змістом, підписантом і, головне, моментом, з якого він починає діяти.
Підстав для повідомлення про підозру рівно три (ст. 276 КПК): особу затримано на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після нього; щодо особи обирають запобіжний захід; зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Третя підстава — найпоширеніша у справах щодо бізнесу і публічних осіб, і саме вона дає стороні обвинувачення найбільше дискреції.
Зміст документа теж не довільний. Стаття 277 КПК вимагає, щоб письмове повідомлення про підозру склав прокурор або слідчий за погодженням із прокурором і щоб у ньому були, зокрема, зміст підозри, правова кваліфікація з посиланням на статтю Кримінального кодексу, стислий виклад фактичних обставин із зазначенням часу і місця, перелік прав підозрюваного і підпис особи, яка здійснила повідомлення.
А далі — ключова норма, яку в публічних дискусіях зазвичай пропускають. Статус підозрюваного виникає не з підпису і не з оголошення. Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК підозрюваним є особа, якій у порядку статей 276–279 повідомлено про підозру; особа, яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої повідомлення складено, але не вручено внаслідок невстановлення її місцезнаходження — за умови, що вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Іншими словами, між підписаним аркушем і підозрюваним лежить процесуальна дія — вручення. Без неї підозра існує як документ, але не як юридичний факт.
Саме цю думку Юрій Бауман сформулював у коментарі для LB.ua однією фразою: «Підпис генпрокурора на підозрі — ще не підозра. Людина стає підозрюваною з моменту, коли підозру їй вручили».
Хто має право підписати: звичайний порядок і спеціальні суб’єкти
Для переважної більшості людей — власників компаній, директорів, фінансових керівників — діє загальний порядок: повідомлення про підозру складає і підписує слідчий за погодженням із прокурором або сам прокурор — процесуальний керівник у цьому провадженні. Перевірка повноважень тут зводиться до того, чи входить підписант до групи слідчих або прокурорів, визначених для цього провадження, і чи є на документі погодження прокурора.
Для окремих категорій осіб закон установлює підвищену гарантію: рішення про підозру має ухвалити не рядовий прокурор, а посадовець найвищого рівня (ст. 481 КПК). Адвокатам, депутатам місцевих рад, сільським, селищним і міським головам про підозру повідомляє Генеральний прокурор, його заступник або керівник обласної прокуратури в межах повноважень. Народним депутатам, кандидатам у Президенти, Уповноваженому з прав людини, членам Рахункової палати, прокурорам САП, Директору та іншим працівникам НАБУ, заступникам Генерального прокурора, Голові НАЗК — Генеральний прокурор (виконувач його обов’язків) або заступник Генерального прокурора — керівник САП. Суддям, суддям Конституційного Суду, членам ВРП та ВККС — Генеральний прокурор або його заступник; суддям ВАКС — тільки Генеральний прокурор (виконувач обов’язків). Самому Генеральному прокурору — його заступник.
Отже, у справі, яка спричинила резонанс, право підписати повідомлення про підозру директору НАБУ у Генерального прокурора було. Це підтвердили і народні депутати-правники, і адвокати, які коментували ситуацію, і сам Юрій Бауман: «Кравченко мав право підписати підозру. Обидва супровідні листи до підозр датовані 12 вересня — за день до перетину кордону о 2:30. Тобто підписані в суботу, в Україні. Колізії немає». Окремо адвокат зауважив етичний вимір, який кодекс не регулює: «Людина, чий Офіс під розслідуванням НАБУ, в останні дні на посаді б’є по керівнику органу, який це розслідує. Але така етика в КПК не кодифікована».
Вручення: у день складення, особисто, уповноваженою особою
Стаття 278 КПК побудована на простому правилі: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а в разі неможливості такого вручення — у спосіб, передбачений кодексом для вручення повідомлень. Тобто пошта, електронна пошта, передача через дорослого члена сім’ї або адміністрацію за місцем роботи (ст. 135 КПК, до якої відсилає ст. 111) — це не рівноцінна альтернатива, а запасний варіант на випадок, коли особисто вручити неможливо. Затриманій особі підозру треба вручити не пізніше 24 годин з моменту затримання, інакше її негайно звільняють. І одразу після повідомлення дата, час і кваліфікація невідкладно вносяться до ЄРДР (ч. 4 ст. 278).
Тепер повернімося до кейсу. За словами Юрія Баумана, підозру не вручали особисто: «Вся країна знає, де є Кривонос, тому єдиний спосіб — вручити особисто. Замість цього підозру надіслали в канцелярію НАБУ “для передачі Кривоносу С.Ю.” — тобто директору НАБУ пропонують організувати вручення підозри самому собі. Кривонос, як керівник установи, може, звісно, накласти резолюцію “до виконання”, але навряд чи стане». Ані «неможливості вручення», ані «невстановлення місцезнаходження» — двох єдиних юридичних підстав замінити особисте вручення іншим способом — у цій ситуації просто не було.
Що каже Верховний Суд: гарантія — у підписі, вручення можна доручити
Питання «хто має вручати підозру спеціальному суб’єкту» пройшло у практиці Верховного Суду показовий шлях. Ми наводимо лише рішення, тексти яких перевірили в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 349/1487/14-к Касаційний кримінальний суд розглядав провадження щодо судді, якому повідомлення про підозру вручила особа, яка за посадою не була ні Генеральним прокурором, ні його заступником. Суд визнав це істотним порушенням вимог процесуального закону і відхилив касаційну скаргу прокурора: повідомлення про підозру судді здійснюється лише Генеральним прокурором або його заступником, і ця дія не може бути передоручена. Обвинувачення у корупційному злочині розсипалося не через слабкість доказів, а через дефект вручення.
Уже 11 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 536/2475/14-к (провадження № 13-34кс19) уточнила підхід. Письмове повідомлення про підозру судді, «яке передбачає погодження та наступне підписання такого процесуального документа, може здійснювати лише Генеральний прокурор або його заступник». Але вручити такий документ Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому чи іншому прокурору: гарантія незалежності реалізується на етапі ухвалення рішення і підписання, а не в момент фізичної передачі аркушів. Показово, що законодавець невдовзі закріпив цю логіку прямо в ч. 2 ст. 481 КПК: Генеральний прокурор, його заступник чи керівник обласної прокуратури можуть доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру у порядку, передбаченому частинами 1 і 2 ст. 278 кодексу.
Ця позиція є чинною і застосовується дотепер. У постанові від 7 травня 2026 року у справі № 344/16572/13-к (провадження № 51-3586км25) Касаційний кримінальний суд, посилаючись саме на висновок Великої Палати, скасував ухвалу апеляційного суду, який виправдав адвоката через те, що підозру йому вручив слідчий: оскільки повідомлення склав і підписав уповноважений ст. 481 КПК прокурор, вручення його тексту слідчим із групи не порушило ані гарантій адвокатської діяльності, ані порядку повідомлення про підозру.
Саме на цю практику посилався Юрій Бауман у коментарі LB.ua: «Верховний Суд ще у 2019 році пояснив: підписати підозру спецсуб’єкту може лише уповноважена особа, а вручити за її дорученням — слідчий або прокурор із групи. Роботодавець підозрюваного в цьому переліку відсутній. Підпис є, підозрюваного немає». Канцелярія установи, яку очолює адресат підозри, не є ані слідчим, ані прокурором, і жодне доручення Генерального прокурора не може зробити її суб’єктом вручення.
Ціна дефектної підозри: чому це важливо для бізнесу
Здавалося б, яка різниця: підписали — вручать пізніше. Різниця принципова, і вона працює в обидва боки.
Поки особа не набула статусу підозрюваного, щодо неї не можна обрати запобіжний захід, застосувати відсторонення від посади, пред’явити обвинувачення. Не починають спливати і строки досудового розслідування після повідомлення про підозру, які кодекс рахує саме від дня такого повідомлення (ст. 219 КПК). Але і навпаки: без статусу підозрюваного особа не має права на ознайомлення з матеріалами, на оскарження підозри слідчому судді (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК дозволяє це після спливу двох місяців з дня повідомлення про підозру у злочині), на увесь набір інструментів захисту, який відкриває саме підозра. Публічно оголошена, але не вручена підозра залишає людину в найгіршому з можливих становищ: репутаційні наслідки вже настали, а процесуальних прав ще немає.
Для власника бізнесу чи топменеджера це означає цілком конкретні речі. Банки, страховики, іноземні контрагенти, тендерні комітети та комплаєнс-служби реагують на новину, а не на розписку про отримання документа. Умови про «ключову особу» в кредитних договорах та інвестиційних угодах, застереження про зміну контролю, вимоги до бездоганної репутації в регульованих галузях спрацьовують від факту повідомлення в медіа. Тому першою реакцією юридичної команди на «оголошену» підозру має бути не спростування по суті, а встановлення процесуального факту: чи є підозра взагалі, хто її підписав, чи мав повноваження на дату підпису, хто і яким способом її вручав, що і коли внесено до ЄРДР.
Не менш важливо розуміти, чого підозра не дає і не забирає. Обшук у компанії, тимчасовий доступ до документів, арешт майна можливі і без підозрюваного — на підставі ухвали слідчого судді у провадженні, де підозри ще нікому не повідомлено. Тому відсутність підозри у керівника не означає, що підприємство поза зоною ризику, і план дій на випадок обшуку має існувати незалежно від того, чи фігурує хтось із менеджменту у ЄРДР.
Кейс тижня: хронологія і позиція Юрія Баумана
Коротко відновимо послідовність подій за публічними джерелами. На початку вересня НАБУ і САП провели операцію, в межах якої затримали заступника керівника одного з департаментів Офісу Генерального прокурора. У суботу 12 вересня Генеральний прокурор Руслан Кравченко підписав два повідомлення про підозру — директору НАБУ Семену Кривоносу та неназваній «довіреній особі керівника САП». Напередодні він перетнув кордон, а вранці 14 вересня повідомив про підозри у відеозверненні. НАБУ того ж дня заявило, що жодної підозри директору не вручали. Президент своїм указом відсторонив Генерального прокурора і закликав парламент його звільнити. Увечері 14 вересня Офіс Генерального прокурора оприлюднив заяву: у відповідному провадженні жодній особі про підозру в передбаченому КПК порядку не повідомлялося, правові підстави для цього відсутні, а відмітки в ЄРДР скасовано. 15 вересня Верховна Рада 317 голосами звільнила Руслана Кравченка з посади.
У коментарі LB.ua від 14 вересня Юрій Бауман розвів три питання, які в публічній дискусії постійно змішувалися: законність підпису, наявність вручення і наслідки для наступника. Відставка, за його словами, підозру не скасовує, але перекладає рішення на того, хто прийде: «Підозра не зникає, звільнення прокурора не скасовує його процесуальних рішень. Але не вручена підозра — це папір, який чекає “на руки”. Вручити її має або новий генпрокурор (в.о.), або прокурор за його дорученням. Іншими словами, Кравченко залишив наступнику не підозру, а вибір: вручиш — “продовжив атаку”, не вручиш — “прикрив”. Це не процесуальний документ, це валіза без ручки, підписана на прощання».
Окремо адвокат звернув увагу на розрив між публічним описом другої підозри і її правовою кваліфікацією за ст. 190 КК (шахрайство), а не за статтями про зловживання впливом чи пропозицію неправомірної вигоди: «Кваліфікація не збігається з публічним наративом, а це зазвичай означає, що наратив писали для мікрофона, а кваліфікацію — для слідчого судді». Підсумок його коментаря варто процитувати повністю, бо він стосується не лише цієї справи:
«За буквою закону підпис Кравченка — законний, вручення — немає, а наслідки — в руках того, хто сяде в крісло на Різницькій після 15 вересня. Кримінальна справа починається не з відеозвернення, а з розписки про отримання. Її поки що ніхто не показав».
Юрій Бауман, коментар для видання «Лівий берег» (LB.ua), 14 вересня 2026 року
Після заяви Офісу Генерального прокурора ситуація набула нового виміру, про який Юрій Бауман говорив в ефірі Еспресо (виклад — на ADVOKAT POST, 17 вересня).
Колишній Генеральний прокурор наполягає, що підписав повідомлення, вніс відомості до ЄРДР і направив документ у встановленому порядку; його Офіс стверджує, що належного повідомлення не було, а відмітки в реєстрі скасовано. Одне з цих тверджень не відповідає дійсності, і з’ясувати, яке саме, має не медіа, а перевірка. «Якщо не було підозри, тобто якщо вона не відповідає матеріалам кримінального провадження і в матеріалах кримінального провадження немає такої підозри, як стверджує Офіс генпрокурора, то тоді виникає питання щодо підстав дисциплінарної відповідальності колишнього генерального прокурора Кравченка», — зазначив адвокат. І далі: «При більш глибокому вивченні може взагалі виявитися склад злочину. Якщо орган державної влади каже, що підозри не було, а особа оприлюднює документ і каже, що це підозра, то хіба це не ознаки діянь, які можуть мати склад злочину». Важливе застереження: конкретної статті Кримінального кодексу адвокат не називав — ідеться про оцінку необхідності перевірки, а не про твердження щодо встановленого факту.
Механізм такої перевірки, на думку Юрія Баумана, теж очевидний: Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора має встановити, хто мав доступ до відомостей у ЄРДР, хто вносив інформацію і хто згодом її змінював; свій висновок має надати Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів; окремо слід перевірити підстави наказу про закордонне відрядження. «Має бути проведена внутрішня робота, вона має бути оприлюднена. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має зробити свій висновок», — наголосив він.
Нестандартний кут: чи можна «скасувати» підписану підозру
Заява про «скасування відміток у ЄРДР» ставить питання, на яке в КПК немає прямої відповіді. Кодекс не знає процедури, за якою наступник прокурора «скасовує» підписану попередником підозру. Є зміна повідомлення про підозру (ст. 279), є закриття провадження (ст. 284), є визнання підозри необґрунтованою слідчим суддею за скаргою підозрюваного (п. 10 ч. 1 ст. 303). Відмітка ж у ЄРДР — не самостійне рішення, а похідний запис, який вноситься після того, як повідомлення відбулося (ч. 4 ст. 278). Якщо вручення не було, запису не мало бути; його прибирання — це не «скасування підозри», а виправлення реєстру. І тоді питання, хто, коли і на якій підставі вніс запис про повідомлення, якого не було, — це вже не питання процесу, а питання відповідальності конкретних посадовців. Саме тому Юрій Бауман наполягає на перевірці доступів до ЄРДР, а не на публічних заявах.
Другий висновок ширший за цю справу. Логіка Верховного Суду «гарантія — у підписі, вручення — технічна дія» захищає обвинувачення від формальних причіпок до того, хто саме передав аркуші. Але та сама логіка означає, що підпис, навіть бездоганно законний, не створює жодного юридичного наслідку, доки не відбулося належне вручення, — і що дефект вручення здатен зруйнувати навіть змістовно сильне обвинувачення, як це сталося у справі 2019 року. Формалізм процесу ріже в обидва боки, і сторона захисту має вміти ним користуватися так само впевнено, як сторона обвинувачення.
Що з цього винести власнику, топменеджеру і політику
Якщо ви або хтось із вашої команди дізналися про «підозру» з новин, дзвінка журналіста або повідомлення від контрагента, першим кроком має бути не заява, а юридична фіксація фактів. З’ясуйте, чи існує повідомлення як документ, хто його підписав і чи входить ця особа до кола уповноважених для вашого статусу, у який день і яким способом його намагалися вручити, чи є в ЄРДР запис про повідомлення і якою датою. Кожна з цих обставин — потенційна підстава для захисту або, навпаки, сигнал про те, що процес уже рухається і час працює проти вас.
У момент самого вручення важливо не давати пояснень по суті без захисника, отримати примірник документа та пам’ятку про права, зафіксувати, хто вручав і на підставі якого доручення, і не підписувати нічого, крім розписки про отримання, якщо ви вирішили її підписати. Відмова від підпису вручення не скасовує, але й «підпис на прощання», зроблений у стресі, може стати доказом.
На рівні компанії підозра керівнику — це подія корпоративного управління, а не лише персональна проблема: слід повідомити раду директорів чи партнерів, перевірити договірні застереження про ключових осіб, підготувати комунікацію з банком і найважливішими контрагентами, оцінити страхове покриття відповідальності менеджменту і, головне, розділити персональний захист і захист бізнесу — у них різні адвокати, різні інтереси і різні ризики. Для публічних осіб додається ще один шар: перевірка, чи підписала документ саме та посадова особа, яку визначає ст. 481 КПК, і чи мала вона на цю дату повноваження, — це перше, що зробить кваліфікований захисник, і, як показує практика Верховного Суду, іноді цього достатньо.
Позиція Адвокатського об’єднання «Бауман Кондратюк»
Ми не оцінюємо політичну доцільність рішень, ухвалених у цій справі, і не робимо висновків про винуватість чи невинуватість будь-кого з її фігурантів. Наша позиція стосується процесу: повідомлення про підозру — це не інструмент публічної комунікації, а процесуальний акт із визначеним підписантом, порядком вручення і моментом виникнення правових наслідків. Коли цей порядок ігнорують посадовці найвищого рівня, ціну платить не лише конкретна людина, а й довіра до інституту в цілому, — а разом із нею і кожен підприємець, якому наступного разу «оголосять підозру» в новинах.
Адвокатське об’єднання «Бауман Кондратюк» захищає власників бізнесу, топменеджерів і публічних осіб на всіх стадіях кримінального провадження — від перших ознак інтересу правоохоронних органів до касації. Ми рекомендуємо мати план дій ще до того, як він знадобиться: як діяти, якщо вам вручили підозру, і якщо до вас прийшли з обшуком. Зв’яжіться з нами, щоб обговорити вашу ситуацію конфіденційно.
Часті запитання
З якого моменту особа стає підозрюваною?
З моменту, коли їй у встановленому порядку вручено письмове повідомлення про підозру, або з моменту затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Виняток — випадок, коли місцезнаходження особи не встановлено, але вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК). Сам факт підписання документа або публічної заяви про нього статусу підозрюваного не створює.
Чи можна надіслати підозру поштою або через роботодавця?
Лише якщо вручити особисто в день складення неможливо (ч. 1 ст. 278 КПК). Тоді застосовується порядок вручення повідомлень за ст. 135 КПК: поштою, електронною поштою, через дорослого члена сім’ї або адміністрацію за місцем роботи. Якщо особа доступна, а її місцезнаходження відоме, заміна особистого вручення надсиланням «для передачі» є порушенням порядку повідомлення про підозру.
Хто має підписати підозру директору компанії, а хто — депутату чи судді?
Для звичайних осіб, включно з керівниками бізнесу, — слідчий за погодженням із прокурором або прокурор (ст. 277 КПК). Для спеціальних суб’єктів за ст. 481 КПК — адвокатів, депутатів, суддів, працівників НАБУ і САП, Генерального прокурора — підписантом є Генеральний прокурор, його заступник або керівник обласної прокуратури залежно від категорії. Вручити підписаний документ за дорученням може інший прокурор або слідчий із групи — так вирішила Велика Палата Верховного Суду у справі № 536/2475/14-к, і цей підхід підтверджено у 2026 році.
Чи можна оскаржити повідомлення про підозру?
Так, але не одразу. Пункт 10 ч. 1 ст. 303 КПК дозволяє підозрюваному, його захиснику чи законному представнику оскаржити повідомлення про підозру слідчому судді після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у кримінальному проступку або двох місяців — у злочині, але не пізніше закриття провадження чи направлення обвинувального акта до суду. До цього моменту дефекти підозри фіксують і використовують під час розгляду клопотань про запобіжний захід, відсторонення від посади та інших питань.
Джерела
Коментар адвоката Юрія Баумана для інтернет-видання «Лівий берег» (LB.ua): Анна Стешенко, «Підозра директору НАБУ Кривоносу на прощання: чи законно діє Кравченко і якими будуть політичні наслідки», LB.ua, 14 вересня 2026 року.
Позиція Юрія Баумана з ефіру програми «Що далі?» на телеканалі Еспресо у викладі видання ADVOKAT POST: «Дії Кравченка у справі про підозру Кривоносу мають перевірити, можуть постати питання і про склад злочину – адвокат Бауман», ADVOKAT POST, 17 вересня 2026 року.
Судові рішення наведено за текстами в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Матеріал має інформаційний характер і не є правовою консультацією щодо конкретної ситуації. Аудіоверсія статті озвучена синтезованим голосом; у разі розбіжностей між аудіо та текстом пріоритет має текстова версія.