Передача кримінального провадження для розслідування належному органу досудового розслідування (визначення підслідності) є одним з найважливіших початкових етапів досудового розслідування.
Предметна підслідність визначена статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а територіальна – статтею 218 КПК України.
Сьогодні кримінальним процесуальним законодавством України визначено п’ять органів досудового розслідування, серед яких відповідні підрозділи:
- органів Національної поліції – Національна поліція України;
- органів безпеки – Служба безпеки України;
- органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства – слідчі підрозділи головних управлінь ДФС України (до запуску роботи Бюро економічної безпеки);
- органів Державного бюро розслідувань;
- Національного антикорупційного бюро України.
Під підслідністю слід розуміти певні визначені законом юридичні ознаки кримінального провадження, що зумовлюють його віднесення до предмета відання того чи іншого слідчого органу. Вона може бути зумовлена ознаками як самого протиправного діяння, так і ознаками суб’єкта, який підозрюється у його вчиненні, а також зв’язком з іншими кримінальними провадженнями.
Саме існування предметної підслідності дозволяє оптимізувати і впорядкувати діяльність слідчих органів з розслідування кримінальних правопорушень різних видів, унормувати розподіл державних ресурсів, забезпечує оперативне та злагоджене вирішення міжвідомчих спорів, дозволяє уникнути дублювання повноважень різних органів тощо.
Чому це важливо?
Правильне визначення підслідності забезпечує раціональне використання бюджетних, трудових та людських ресурсів, а також є запорукою швидкого, повного, ефективного та неупередженого розслідування органами правопорядку кримінальних правопорушень. Принаймні, так має бути. Адже будь-яка помилка може дорого коштувати стороні обвинувачення – існує висока ймовірність визнання отриманих доказів недопустимими.
Судова практика Верховного Суду вказує на те, що докази, зібрані органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, є недопустимими через те, що зібрані неуповноваженим органом у непередбачений кримінальним процесуальним законом спосіб.
Хто що розслідує:
1. Національне антикорупційне бюро України:
- привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем – ст. 191 Кримінального кодексу України (далі – КК України);
- протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації – ст. 206-2 КК України;
- легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом – ст. 209 КК України;
- нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням – ст. 210 КК України;
- видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону – ст. 211 КК України;
- підкуп працівника підприємства, установи чи організації (стосовно працівників юридичних осіб публічного права) – ст. 354 КК України;
- зловживання владою або службовим становищем – ст. 364 КК України;
- декларування недостовірної інформації – ст. 366-2 КК України;
- неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування – ст. 366-3 КК України;
- прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою – ст. 368 КК України;
- незаконне збагачення – ст. 368-5 КК України;
- пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі – ст. 369 КК України;
- зловживання впливом – ст. 369-2 КК України;
- викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем – ст. 410 КК України.
Умови (достатньо наявності хоча б однієї з них):
- спеціальний суб’єкт вчинення кримінального правопорушення – вищі посадові особи держави; державні службовці, посада яких належить до категорії «А»; депутати обласних та прирівняних до них рад, посадові особи місцевого самоврядування, посади яких віднесено до першої та другої категорій посад; судді (крім суддів Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС)), присяжні, посадові особи Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів; прокурори; особи вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, митної і податкової служби; військовослужбовці вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань; керівники суб’єктів великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
- розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди – в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб:
- на час вчинення кримінального правопорушення;
- якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
- вчинено пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі або пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, якщо ці злочини вчинено щодо осіб, визначених в першій умові або щодо посадових особи іноземних держав; іноземних третейських суддів; осіб, уповноважених вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому; посадових осіб міжнародних організацій; членів міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна; суддів і посадових осіб міжнародних судів.
Окрім того, законом передбачено можливість віднесення кримінального провадження у вищезазначених злочинах до підслідності НАБУ прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) у разі недотримання вищезазначених умов, але за умови заподіяння чи загрози заподіяння злочином тяжких наслідків охоронюваним законом інтересам та свободам. Законодавець визначає тяжкі наслідки як заподіяння шкоди життєво важливим інтересам держави та суспільства, а саме – суверенітету та цілісності держави, правам та свободам 3-х та більше осіб тощо. Рішення про визначення підслідності приймається прокурором у формі мотивованої постанови.
Ще одним винятком із загального правила підслідності є можливість віднесення до підслідності НАБУ кримінальних правопорушень, які віднесені до підслідності інших слідчих органів. Виключна мета такого розслідування – виявлення, попередження, припинення і розкриття кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ. У такому випадку підставою для здійснення досудового розслідування детективом є вмотивоване рішення Директора НАБУ, погоджене із прокурором САП.
Визначення підслідності за підрозділом внутрішнього контролю НАБУ здійснюється у разі одночасного встановлення таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено службовою особою НАБУ – всі службові особи, крім Директора, його заступників;
2) вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 354, 364-370 КК України – кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, а також підкуп працівника юридичної особи (ст. 354 КК України).
2. Державне бюро розслідувань:
можуть розслідувати будь-які кримінальні правопорушення у разі наявності певних умов. Ознаки проваджень, які відносяться до підслідності ДБР можна поділити на 2 категорії:
1) пов’язані з суб’єктом, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення;
2) пов’язані із певною категорією кримінальних правопорушень.
Так, ДБР розслідує кримінальні правопорушення вчинені Президентом України, повноваження якого припинено, іншими особами, що займають особливо відповідальне становище, Директором НАБУ, Генпрокурором, його заступниками, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу (їх визначення міститься в Законі України «Про державний захист працівників суду »), державним службовцем, посада якого належить до категорії “А”, а також на злочини, вчинені службовими особами НАБУ, прокурорами САП – крім випадків віднесення розслідування правопорушень до підслідності НАБУ.
До підслідності ДБР також відносяться всі злочини, визначені в розділі ХІХ Особливої частини КК України (військові злочини), окрім злочину, передбаченого ст. 422 КК України – розголошення військових відомостей, які є державною таємницею, втрата документів чи матеріалів з такими відомостями (віднесені до підслідності органів безпеки).
Також, звертаємо увагу на те, що законодавець не встановлює серед винятків ст. 410 КК України, розслідування якої ним же покладено на НАБУ.
3. Органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства (у майбутньому – Бюро економічної безпеки):
- незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України);
- підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців (ст. 205-1 КК України),
- ухилення від сплати податків, ЄСВ, інших обов’язкових платежів (ст. ст. 212, 212-1 КК України),
- незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок (ст. 216 КК України),
- доведення банку до неплатоспроможності чи доведення до банкрутства (ст. ст. 218-1, 219 КК України).
Окрім того, існує правило про зв’язок кримінальних проваджень, а саме: у разі встановлення під час розслідування підслідних злочинів інших злочинів, що вчинені особою, щодо якої здійснюється розслідування, або іншою особою – вони розслідуються органами, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.
Це правило застосовується у разі здійснення кримінального провадження по таких злочинах: заподіяння майнової шкоди обману або зловживанням довірою (ст. 192 КК України); дії щодо підроблених грошей, марок акцизного збору, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, голографічних захисних елементів (ст. 199 КПК України); незаконні дії з банківськими документами та електронними грошима (ст. 200 КК України); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України); маніпулювання на фондовому ринку (ст. 222-1 КК України); підроблення та використання підроблених документів, печаток тощо (ст. 358 КК України); службове підроблення (ст. 366 КК України).
4. Органи безпеки:
1) проти основ національної безпеки – всі злочини, передбачені розділом І Особливої частини КК України;
2) у сфері господарської діяльності – контрабанда (ст. 201 КК України), переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України (ст. 201-1 КК України);
3) проти громадської безпеки – всі злочини, пов’язані із здійсненням терористичної діяльності (ст. 258-258-5 КК України), незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію (ст. 265-1 КК України);
4) у сфері обігу наркотичних засобів – контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КПК України);
5) у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів – злочини, пов’язані з державною, службовою таємницею (ст. 328-330, 422 КК України), незаконний перетин державного кордону або порушення порядку в’їзду/виїзду на/з тимчасово окуповану територію (ст. 332-1, 332-2 КК України), порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК України), порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК України);
6) проти авторитету органів публічної влади – незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації (ст. 359 КК України);
7) злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – всі злочини, передбачені розділом ХХ Особливої частини КК України, крім виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та нацистського тоталітарних режимів (ст. 436-1 КК України) та незаконного використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала (ст. 445 КК України).
Окрім того, до підслідності слідчих органів безпеки слід також віднести провадження, які розпочинаються у разі встановлення вчинення злочинів передбачених ст. ст. 364 (зловживання владою), 365 (перевищення влади), 366 (службове підроблення), 367 (службова недбалість), 425 (недбале ставлення до військової служби), 426 (бездіяльність військової влади) у ході здійснення досудового розслідування злочинів, пов’язаних із державною таємницею (ст. 328, 329, 422). Це правило застосовується у разі, якщо злочини щодо державної таємниці вчинені особою, щодо якої вже здійснюється досудове розслідування; іншою особою.
Підслідність органів безпеки у цьому випадку виключається у разі, якщо злочини віднесені КПК України до підслідності НАБУ.
5. Органи Національної поліції:
– всі кримінальні правопорушення, які не віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування (НАБУ, ДБР, СБУ, БЕБ).
Підслідність кримінальних правопорушень різним органам досудового розслідування, за задумом, повинна слугувати покращенню ефективності діяльності цих органів, а також сприяти якісному управлінню системою органів кримінальної юстиції та унеможливленню концентрації слідчої діяльності в одному-двох органах.
На практиці ж, питання правильного встановлення підслідності повинно досліджуватися стороною захисту у будь-якому кримінальному провадженні. Адже використання доказів, отриманих органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, не допускається.
