Переважна більшість ухвал суду щодо надання дозволу на проведення обшуку надає слідчому дозвіл на вилучення документів, електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, ноутбуків та комп’ютерів, а також інших речей, які можуть мати значення для досудового розслідування кримінального провадження.
Звісно, користуючись таким формулюванням, слідчі дуже часто забирають і особисті речі (гроші, цінності), незалежно від того, чи мають ці речі та предмети відношення до справи.
Вимоги до такої слідчої дії, як обшук, викладено у ст. 223 КПК України, докладніше про це описано у матеріалі на нашому сайті. Тут варто зупинитися на тому, наскільки суттєвими є наслідки таких дій з боку сторони обвинувачення.
Так, у справі «Пантелеєнко проти України» (заява 11901/02) Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 8 Конвенції захисту прав людини та основних свобод під час проведення обшуку. Заявник подав скаргу відносно того, що незаконний обшук його офісу та розголошення на судовому слуханні конфіденційної інформації про стан його психічного здоров’я і психіатричне лікування порушило права, гарантовані йому вище згаданою статтею Конвенції. Суд постановив, що втручання не було здійснено «відповідно до закону».
У справі «Ернст та інші проти Бельгії» (заява 33400/96) ЕСПЛ також постановив, що було порушення статті 8 Конвенції. Відділ розслідування тяжких злочинів здійснив обшуки у чотирьох помешканнях журналістів. Заявники скаржились на те, що їм не було надано необхідної інформації щодо підстав, мети та обсягу тих заходів, про здійснення яких розпорядився суддя, що проводив розслідування. Суд визнав, що зазначені обшуки не відповідали законній меті, яка переслідувалась при їх здійсненні.
Дуже часто обшуки проводять і в самих адвокатів, з метою отримання доказів проти компанії чи особи – клієнта цих адвокатів.
У справі «Андре та інший проти Франції» (заява 18603/03) ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції: обшук і вилучення були непропорційними до мети, а саме запобігання заворушенням та злочинності. Податкові органи провели обшук у адвокатів задля виявленням доказів проти компанії-клієнта, яку підозрювали в ухиленні від сплати податків. Було вилучено декілька документів, в тому числі рукописні нотатки та документ із коментарем, який було зроблено почерком першого заявника. Оскільки це були особисті документи адвоката, які, відповідно, захищені правилом абсолютної професійної таємниці і не можуть бути вилучені, заявники скаржилися, зокрема, на порушення професійної конфіденційності та відсутності ефективного засобу правового захисту, в результаті якого вони могли б оскаржити законність обшуків і вилучення в їх офісах.
У справі «Головань проти України» (заява N 41716/06) суд також, у значенні статті 8 Конвенції, приходить до висновку, що втручання не було «передбачено законом». У приміщенні, яке заявник використовував для здійснення адвокатської діяльності, на підставі постанови слідчого було проведено обшук та вилучено документи, пов’язані з виконанням заявником доручення клієнта. Вказана постанова слідчого не містила обставин, що допускають проведення обшуку без санкції суду. Суд прийшов до висновку, що оскаржувані заходи завдали шкоди професійному життю заявника і представляли собою втручання в право на повагу до його «приватного життя» і «дому».
І таких рішень Європейського суду з прав людини ще багато.
На сьогодні в Україні практично немає кримінальних проваджень, у яких би не провадилась така слідча дія як обшук, незважаючи навіть на те, чи є у цьому потреба чи ні. Часто мета обшуку немає нічого спільного з предметом досудового розслідування і тоді виникає запитання: а чи відповідає такий обшук легітимній меті?
Зазначені рішення ЕСПЛ щодо недотримання вимог законності під час проведення обшуку, окрім усього іншого, несуть за собою недопустимість доказів, отриманих внаслідок такого порушення.
Будь-який обшук має бути здійснено «згідно закону», переслідувати легітимну мету та бути пропорційним. Але практика показує, що межа цього переступається.
